Том 2 ГЛАВА 81. ЗРАДНИК

Світ дихав. Але дихання — це ритм, а в будь-якому ритмі є паузи. Наступного ранку тиша в «Кам’яному Гнізді» була насичена не спокоєм, а затаєною тривогою. Нова парадигма вимагала не лише зміни думки. Вона вимагала зміни всієї структури влади, і це не могло пройти безболісно.

Крівін стояв у своїй лабораторії перед величезним склом, на якому були виведені нові блакитні лінії зв’язків між тріщинами. Він майже не спав, його розум намагався обчислити закономірності, зрозуміти, як саме відбувається перерозподіл. Його власна біологія, розладена після відкриття Аргоніт, повільно відновлювалася, але залишався внутрішній холод — не фізичний, а екзистенційний. Він чув, як змінюється світ, і знав, що його роль у цій зміні непоправна. Він був тим, хто відкрив шлюзу. Тепер потік жив своїм життям.

Двері відчинилися без стуку. Увійшов Каєн. Його обличчя було похмурим, згладженим від емоцій, але в очах горіла щось неприємне, холодне. Він не був один. За ним стояли двоє охоронців Ради у сріблястих обладунках, яких ніколи не впускали в особисті лабораторії консультантів.

— Крівін, — сказав Каєн. Голос був офіційним, без особистих нот. — Ти викликаний на екстрене засідання Внутрішньої комісії з безпеки.

Крівін повільно обернувся. Він не здивувався.
— Внутрішня комісія? Це вже не справа Ради нагляду?
— Справа, яка стосується безпосередньо порушення фундаментальних протоколів та можливої зради інтересів Імперії, — виголосив Каєн. — Твої дії, не санкціоновані Радою, призвели до небезпечного контакту з ворожими силами. Ти свідомо відкрився Аргоніт.

— Це врятувало Печатки, — спокійно сказав Крівін.
— Можливо. Але це також встановило небезпечний прецедент. Ти продемонстрував, що ключові рішення з національної безпеки можуть ухвалюватися однією особою, що діє на власний розсуд. Ти використав себе як інструмент втручання в сили, природу яких ми не розуміємо до кінця. Це… безвідповідально. Або навмисно злочинно.

Слова звучали як заздалегідь заучений обвинувальний акт. Крівін подивився на охоронців.
— Ви арештуєте мене?
— Ми просимо тебе прийти для дачі пояснень, — сказав Каєн, але його погляд говорив про інше. — Добровільно.

Крівін знав, що «добровільно» в мові влади зазвичай означає «під загрозою сили». Він кивнув, вимкнув дисплей. На мить його погляд зачепив символ Долини, що лежав на його столі — копію, яку він зробив собі з дерева за ночі. Він був сирим, невмілим, але чесним. Він поклав його в кишеню.

По дорозі до зали засідань Комісії вони пройшли кілька коридорів. Аналітики, що працювали за терміналами, відводили погляди. Деякі з них носили символи. Але ніхто не втрутився. Страх перед старою системою, перед «внутрішніми справами», був глибоко вкоріненим. Символи на грудях ще не означали готовності до відкритого непокори.

У залі, меншій і більш стриманій, ніж зала Ради, вже сиділи троє: дві постаті в темно-синіх мантіях, обличчя яких були приховані капюшонами, і один — старший офіцер безпеки з шрамом на щелепі. Каєн зайняв місце навпроти них. Для Крівіна не було крісла. Він стояв посеред кімнати під холодним світлом люменисцентних ламп.

— Крівін, колишній Архітектор, консультант Ради нагляду з аномалій, — оголосив один із капюшонів, голос був без кольору, механічний. — Ти звинувачуєшся у свідомому порушенні Статуту безпеки, пункти 7, 12 та 45: самовільне встановлення контакту з категорійною загрозою «Аргоніт», несанкціоноване використання власних аномальних можливостей, що призвело до непередбачуваних наслідків та потенційного посилення загрози. Що можеш сказати на свій захист?

Крівін дивився на них, відчуваючи абсурдність ситуації. Вони намагалися судити за законами мертвої системи те, що було актом живого, необхідного втручання.
— Загроза «Аргоніт» не є зовнішнім ворогом, — сказав він спокійно. — Вона є частиною системи, яку ви намагаєтеся «захистити». Мої дії не посилили її. Вони змінили контекст нашої взаємодії. Печатки Алтайїн стабілізовані. Соціальна напруга спала. Тріщини адаптуються. Це об'єктивні результати.
— Результати, досягнуті нелегітимним шляхом! — різко вставив Каєн. — Ти діяв без наказу, без консультацій! Ти поставив на кон не лише себе, але й безпеку всього «Кам’яного Гнізда»! Хто знає, що саме ти «показав» цій істоті? Можливо, ти відкрив їй наші слабкі місця! Можливо, це була спланована акція!

Слова «спланована акція» повисли в повітрі. Крівін зрозумів, куди вони ведуть.
— Ти натякаєш, що я змовляюсь з Аргоніт? — він усміхнувся, без веселості. — Це смішно. Вона не є істотою, з якою можна «змовлятися». Вона не має інтересів у людському розумінні.
— Але ти маєш, — сказав другий капюшон. Голос був жіночим, холодним і різким. — Ми вивчили твою історію. Архітектор, який втік зі свого світу, рятуючись від власної творіння. Ти ніколи не був лояльним жодній системі. Ти використовуєш їх для власних цілей. А тепер, коли з’явилася сила, яка перевершує нашу, ти шукаєш способу пристосуватися. Навіть якщо це означає стати… перекладачем для неї. Провідником.

Це було ближче до правди, ніж вони думали. Крівін дійсно не був лояльним системі. Він був лояльним життю. Життю в усіх його формах, навіть тих, що здаються катастрофічними. Але пояснити це їм було неможливо.
— Я діяв, щоб запобігти катастрофі, — повторив він. — Це єдине, що має значення.
— Запобігти за будь-яку ціну? — запитав офіцер безпеки вперше. Його погляд був важким, прямим. — Навіть якщо ціною є зрада довіри Ради? Навіть якщо це створює прецедент для анархії? Ти розумієш, що твої дії можуть стати зразком для інших? Що кожен тепер може вирішити, що знає краще за всіх, і втрутитися в операції з найвищим ризиком?

Крівін мовчав. Вони мали рацію в одному: його дія руйнувала монополію влади на прийняття рішень у кризових ситуаціях. Вона перекладала відповідальність з інституцій на індивіда. І для системи, побудованої на контролі, це було найгіршим злочином.

— На підставі наявних свідчень та очевидної небезпеки, яку ти становись для усталених процедур безпеки, Комісія ухвалює тимчасове рішення, — оголосив перший капюшон. — Крівін позбавляється статусу консультанта Ради нагляду. Його доступ до всіх систем «Кам’яного Гнізда», даних та лабораторій блокується. Він поміщається під домашній арешт у своїй житловій кімнаті до повного розслідування та винесення остаточного вироку Вищим трибуналом.