Том 2 ГЛАВА 72. ПЕРШИЙ НАКАЗ

«Кам’яне Гніздо» пахло пилом, старим деревом та примарною відсутністю. Колись тут розміщувалася Академія Військової Логістики — місце, де вчаться контролювати потоки: постачання, війська, інформацію. Тепер тут мав контролюватися потік ентропії. З іронії, це було досконало.

Амерія стояла у великому, похмурому кабінеті, що тепер називався «Залом Ради Нагляду». Стіни були оббиті темним дубом, але на стелі лишалися фрески з батальними сценами, де солдати з щитами утворювали непробивні формації. Формації, які були марними проти того, з чим вони мали справу.

За масивним столом сиділи четверо. Лорд Каєн, згорбившись над нотатками, його пальці мимоволі виводили в повітрі геометричні фігури, які він бачив у сріблястих шрамах. Леді Вієра скуйовджувала перед собою набір крихітних артефактів-індикаторів, що мов живі реагували на її дотик, видаючи тьмяне сяйво. Англінція сиділа прямо, але її погляд був відсутнім, блукаючи по вікнах, за якими простягався пустинний двір академії. Капітан Рейн стояв, як завжди, біля дверей, його присутність була холодним, незворушним фактом.

Крівін стояв посеред кімнати, не запрошений сісти. Він виглядав витончено, в новому, простому одязі, що надавало йому вигляду вченого чи вчителя. Але Амерія бачила напругу в його плечах, мовчазну готовність до удару.

— Інститут функціонує, — сказав Рейн, починаючи без преамбули. Його голос був плоским, як дошка. — Маєток облаштовано. Персонал затверджено. Настав час першого польового завдання. Для верифікації методології.

Він зробив паузу, давши словам впасти, наче офіційні печатки.
— Північний кордон. Регіон Холодних Рівнин. Місцевість відома як «Стовп Безодні». Природна аномалія, активність якої зросла на триста сімдесят відсотків за останній місяць. Простір там «стікає». Зникають тварини, змінюються закони фізики на місцевому рівні. Це класична точка накопиченої ентропії, що перейшла в активну фазу.

— Що потрібно? — запитала Амерія. Вона відчувала, як щось холодне повзе по її спині. Це було занадто швидко.
— Стабілізація, — сказав Рейн. — Зниження активності до прийнятного, некритичного рівня. Це тест для методів Інституту.

Крівін усміхнувся, але в його очах не було веселощів.
— Тож ви хочете, щоб я поїхав і «залатав» діру?
— Ні, — сказав Рейн. Всі, навіть Каєн, підвели погляди. — Ви залишитесь тут.

Тиша в залі стала густою, як патока.

— Поясніть, — вимовив Крівін. Його голос звучав спокійно, але в повітрі зашипіло.
— Ваша сила непередбачувана та виснажена, — холодно констатував Рейн. — В Еркаліфті ви ледь не зазнали краху. У нестабільній зоні, подалі від таких місць сили, як Серцевий Камінь, ваше пряме втручання може стати не вирішенням, а детонатором. Ми не можемо ризикувати регіоном, покладаючись на «тимчасові скоби» втомленої істоти. Це рішення Ради та Імператора.

Він зробив крок уперед, його погляд впісся в Крівіна.
— Отже, перший наказ. Крівіну забороняється безпосередньо використовувати свою силу на місці події для активного втручання в аномалію. Ваша роль — консультант. Аналітик. Той, хто готує оперативну групу.

Амерія відчула, як її серце стиснулося від чогось, що було сумішшю обурення та розуміння. Це була досконала логічна пастка. Їх обернули їхньою ж аргументацією про непередбачуваність. Вони відбирали у Крівіна його єдину реальну зброю, залишаючи йому лише розум.

Крівін стояв нерухомо. Його обличчя стало кам'яним. Амерія бачила, як у нього всередині боролися лють, глузливості та… цікавість. Архітектору забороняли архітектурити. Але йому пропонували стати теоретиком. Творцем концепцій, а не речей.
— Хто ж поїде? — запитав він нарешті, і його голос звучав дивно спокійно.
— Оперативна група, — сказав Рейн. — Під керівництвом принцеси Амерії. До складу: ваші учні — Елвін, Міра, Ґаррет. Вони пройшли базу та мають навички сприйняття. Двоє бійців-артефакторів з дому Алтіайн для захисту та роботи з обладнанням. Один спостерігач-архівіст з Люмінас для фіксації. Один агент Злаумен для оцінки ситуації та логістики.

Це була мініатюрна версія їхньої делегації в Еркаліфті. Але без Крівіна. Без його могутності.

— Ви хочете, щоб діти та академіки зробили мою роботу? — з прихованою отрутою в голосі запитав Крівін.
— Ми хочемо перевірити, чи можна вашу роботу формалізувати, передати та виконати іншими, — відрізав Рейн. — Це основа будь-якої науки. Якщо ваше знання — це лише ваша особиста сила, тоді Інститут марний. Якщо ж це методологія, якій можна навчити, тоді він має цінність.

Аргумент був неспростовним. І він вражав у саму серцевину ідентичності Крівіна. Він був Унікальним. Архітектором. А тепер його зводили до ролі викладача.

Він повільно кивнув, немов приймаючи удар.
— Гаразд, — сказав він. — Я навчу їх бачити. Але бачити — ще не значить усунути.
— Це ваше завдання, — сказала раптом леді Вієра. Вона підняла один із своїх індикаторів. — І моє. Ми розробили перші стабілізатори-резонатори на основі даних з Серцевого Каменя. Вони не латають. Вони… налаштовують. Їх потрібно правильно розставити та активувати в критичних точках. Ваша робота — визначити ці точки. Їхня — виконати.

Угода була закріплена. Крівін був прикутий до «Кам'яного Гнізда».

Наступний тиждень був кошмаром інтенсивного навчання. Крівін перетворив великий зал на лабораторію абстракцій. Він не вчив магії. Він вчив сприйняттю.

— Ентропія — не вогонь, — говорив він, ходячи між учнями та бійцями Алтіайн. Архівіст Люмінас пильно записував кожне слово. — Її не побачиш прямо. Ти побачиш її слід. Спотворення світла там, де його не має бути. Звук, що лунає з запізненням на мілісекунду. Відчуття, ніби простір «тикає», як годинник із зламаним маятником. Ви мусите стати лікарями, що діагностують хворобу реальності за її симптомами.

Він використовував моделі з піску, води та світла, демонструючи, як енергія «стікає» в точку розриву. Показував, як «скоба» — не силове стискання, а перенаправлення потоку в замкнутий цикл — може тимчасово стабілізувати систему.