Том 1 ГЛАВА 47 — МИТЬ ТВОРЦЯ

Гнів зробив крок — і зупинився.

Не тому що не хотів.
А тому що простір перед ним зламався, ніби невидима рука стиснула його в кулак.

Тонкі смарагдові тріщини пройшли по повітрю, точно такі самі, як на тілі Крівіна. Але тепер ці тріщини з’являлись у світі, а не на ньому.

Крівін повільно підняв голову.
З його очей, які світилися зеленим, зникла слабкість — залишилася тільки холодна концентрація.

Він знову стояв на ногах.

Асперінс закрив рот рукою:
— Він… знову підвівся…

Ліана відчула, як бар’єр сам по собі підсилює його, хоча Англінція навіть не торкалася печаті.

Гординя прошепотів:
— Ця сила як у учителя майстра…
— І це змінює рівновагу реальності.

Гнів відступає

Гнів стискав кулаки.
Кожен м’яз був напружений, наче він стояв перед істотою, яка не мала бути смертною.

Простір під його ногами луснув, як крига, і з тріщин вирвались золоті нитки енергії.

Розрив реальності

Коли він активував 1.5% сили, світ навколо на секунду перестав існувати.

Не згас — а ніби взяв паузу.

Тіні завмерли.
Пил у повітрі завис нерухомо.
Навіть вогонь факелів перестав колихатись.

Тільки Крівін рухався.

Учні та вчителі відчували, що щось не так — але вони не могли збагнути, що саме. Для них минула лише мить.

Для Гріхів — довгі, тягучі секунди.

Лінь прошепотіла:
— Оце… те, чого ми боялися.
— Пробудження сили Творця.

Крівін зробив один крок.

Світу вистачило цього, щоб повністю струснутися.

Гординя закрився новим щитом — щитом, який було знищено, щойно Крівін поглянув у його бік.

Пожадливість позадкувала, впираючись у стіну.

Заздрість… взагалі перестала показуватись.

Гнів стояв нерухомо, але його тіло тремтіло