Том 1 ГЛАВА 45 — Справжня міць Гріхів

Повітря над Академією стало густим, важким. Бар’єр світився золотим сяйвом, але навіть це не стримувало відчуття неминучої загрози.

Гріхи перестали посміхатись.

Гнів, досі стриманий, повільно розправив плечі. Він ніби давав людям час зрозуміти… наскільки вони слабкі.

Його голос прогримів, як удар грому:

— Як же ви мені набридли. Дозвольте… розім’ятися.

Він зник.

І з’явився знову — вже позаду групи майстрів.

Короткий рух руки.

Навіть без спалаху, без грому, без демонстративної потужності — просто жест.

І десять майстрів одночасно впали, немов їх збила хвиля сили, занадто різкої, щоб хтось устиг зреагувати.

Тиша.

Потім — паніка.

Вчитель закричав:

— ВІДСТУПИТИ! ВСІ ВІДСТУПИТИ! ВІН НАДТО СИЛЬНИЙ!

Учні розбігались, маги ставили бар’єри, але вони тріскалися, як скло під каменем.

Гнів позіхнув.

— Це навіть… не розминка.
Я і тисячу таких зітру… не напружуючись.

Він зробив крок уперед.

І його погляд упав на Крівіна.

Удар Гніву

Крівін стояв мало не на силі волі. Бар’єр реагував на нього яскравими імпульсами, але Гнів це лише розсмішило.

— Отже… маленький ключ до бар’єра.
Зламаний… але все ще живий.

Крівін стискав ліву руку, утримуючи формулу, що ледве тримала його тіло від падіння.

— Я… не дозволю…

Гнів змахнув рукою.

Навіть не атакуючи на повну — просто легкий рух долоні.

Повітря перед ним стиснулося в одну точку, спалахнуло темно-червоним, і потужна хвиля врізалась у Крівіна.

Удар пройшов крізь його захист, крізь напружену світлову ауру — і в нього в друдяг зявилася дірка, крівлін спав без почуттів.

Асперінс закричав:

— КРІВІНЕ!!

Ліана заплакала:

— Він помер! Він же… він же не міг как просто загинути!

Але Крівін… все ще лежав.

Гнів підняв брову:

— Ти я впізнав твою силу.
посміхнувся Гнів.

Бар’єр реагує

Коли Англінція почала чаклувати, бар’єр над Академією спалахнув так, що всі прикрили очі.

Символи перестали рухатись хаотично.

Вони… вирівнялися.

Сформували одну величезну формулу.

І вона спрямувала промінь вниз — прямо в Англінцію.

Гординя прошепотів:

— Неймовірно…
Бар’єр не просто реагує на неї.
Він… підсилює її.

Гнів уперше відступив на пів кроку.

Золотий світ огорнув її з голови до ніг.

Її дихання вирівнялося.

Плечі розпрямилися.

— Академія непаде поки ми ще живі

Гнів зупинився.

Гординя нахмурився.

Заздрість відійшла за спини інших.

Пожадливість облизнула губи, але навіть вона виглядала напружено.

Англінція поставила ногу вперед.

І золоті символи навколо неї закрутилися вихором.

Ліана прошепотіла:

— Вона… пробуджує силу простору…

Кінець початку
Гординя напружився
— Добре.
Тоді я теж… перестану гратися.

Земля під його ногами потемніла.

Вітер зник.

Повітря стало холодним і твердим, як метал.

Гординя уперше вирішив застосував частину справжню силу.

І перед Академією почалася справжня війна.