Том 1 ГЛАВА 38 — Розмова з Братом Ліани і Ліонель

Ранок після нічного шепоту гріхів зустрів Академію густим туманом, що стелився між корпусами.
Учні ще не оговталися від дивного відчуття напруги вчорашньої ночі, а в коридорах уже ширилися чутки: деякі бачили дивні спалахи світла у лісі, інші — відчули хвилі енергії, що проходили крізь стіни.

Асперінс сидів у кутку бібліотеки, занурений у старі манускрипти.
Він був незвичайним — тихим спостерігачем серед учнів, але з гострим поглядом, здатним бачити більше, ніж звичайні очі.

Коли він відчув, як енергія артефакта Крівіна пульсує навіть на відстані, Асперінс зрозумів: настав час говорити.

асперінс підійшов до кабінету Крівіна, де учитель ще перевіряв сферу майстерного артефакта.
Він не постукав, але двері відчинилися майже магічно — якби сам кабінет впізнав його присутність.

— Крівіне, — почав він тихо, — мені здається, настав час розмови.
Крівін не підняв очей від артефакта.
— Ви, Асперінсе, завжди знаєте, коли приходити, — промовив він спокійно. — Що вас турбує?

Асперінс обережно сів навпроти, не відводячи погляду.
— Я бачив вашу роботу вчора вночі. І цей артефакт… він не просто зброя. Він резонує з енергією, яку мало хто може зрозуміти.
Крівін повільно підняв погляд.
— Йдеться про «вузол», я знаю.

Асперінс нахилився вперед:
— Крівіне… ваше походження. Я не певен, але здається, ви не просто учитель і я не думаю що ти з роду люмінас.
— Ви думаєте, що я з давнього роду? — його голос був рівним, майже спокійним, але очі блищали.
— Не думаю, — відповів Асперінс, — я знаю. Древні істоти та гріхи відчувають вас, бо ваша сила… не звичайна. І не лише сила. Знання, передчуття, артефакти…

Крівін зітхнув, не відводячи погляду від сфери.
— Це небезпечно, — промовив він тихо. — Якщо знати про моє походження, значить, і вони відчують нас швидше.

Асперінс кивнув:
— Саме тому я тут. Щоб попередити. І щоб ви знали — перші тіні вже наближаються.

Вони сиділи мовчки, і навіть у тиші кабінету відчувалося, як енергія артефакта реагує на присутність Асперінкса.
Світло в ньому тремтіло, наче живе, підтверджуючи слова спостерігача.

— Ви готуєте учнів, — сказав Асперінкс, — але чи вони виживуть, якщо гріхи атакують уже сьогодні вночі?

Крівін підняв руку і провів пальцями над сферою.
— Виживуть ті, хто готовий. Решта — навчаться. Або загинуть.

Асперінс відчув холодне передчуття: він знав, що ніч минула лише переддень справжньої бурі.
— Крівіне… вони відчули вашу енергію. І відчули вузол. Наступного разу буде важче.

Крівін тихо кивнув:
— Я знаю. І я готовий. Тільки питання в тому, чи готові вони.

І навіть серед спокою ранку, коли перші промені сонця торкнулися Академії, обидва зрозуміли: нічні тіні гріхів були лише початком.
— Перші зіткнення вже близько, — промовив Асперінс. — А ви маєте бути готовим діяти не лише як учитель.

Крівін відповів одним поглядом:
— Я завжди готовий.

І в цей момент повітря кабінету здригнулося — невидимі хвилі енергії від лісу підтвердили: гріхи вже почали наближатися.