Том 1 ГЛАВА 34 — Тактики та стратегії

Академія ще не оговталася після вчорашнього інциденту, а сьогодні зранку учнів зібрали у зовнішньому тренувальному полігоні — величезній арені під скляним куполом. Повітря там було прохолодним, густим від магічних бар’єрів і запечатаних пасток.

Учні стояли в шеренгах, дехто ще пошепки обговорював урок Шендала.

Англінція мовчала й крок за кроком стискала в пальцях рукав куртки — від хвилювання досі тремтіли руки.

Розе перехилилась до неї:

— Слухай… після того уроку… ти нормально?

Англінція кивнула, хоч це було неправдою.

Раптом усі замовкли — на сцену вийшов Крівін.

Сьогодні він був інший.
Очі спокійні, але погляд — гострий.
Постава — неначе він вийшов не викладати, а командувати бойовим загоном.

— Тема сьогоднішнього уроку, — промовив він, — «Тактика та передбачення».

Учні переглянулись.
Першокурсникам такі теми не викладали. Ніколи.

Крівін продовжив:

— Ви повинні знати, як вижити. Не в дуелі. Не в навчальній симуляції. А в реальному зіткненні з невідомим противником.

Роберіан підняв руку:

— Але ж ми… Ми ще навіть базові стратегії не вчили.

— Навчитеся зараз, — відповів Крівін без коливань.

Перший шок

Він клацнув пальцями — і навколо учнів з’явилися ілюзорні монстри.
Величезні, швидкі, з різними типами атаки.

— Використовувати енергію заборонено, — сказав Крівін. — Лише командна робота.

— Що?! — вигукнули кілька учнів.

— Почали.

Монстри ринули вперед.
Учні закричали, розбіглися, спробували сховатись.

Та монстри рухалися так, ніби читали їхні наміри.

— Чому вони настільки… розумні?! — встиг вигукнути Розе, ухиляючись.

Крівін відповів так, ніби це очевидно:

— Бо ваші майбутні вороги будуть розумніші.

Учні вперше відчули, що це не просто тренування.
Це реальний сценарій.

Аргоніт спостерігав з краю поля, уникаючи контакту очима з учителем.

«Він занадто добре знає поведінку того, що було в тріщині…»
Ця думка не давала йому спокою.

Друга фаза — дивно ефективна

Коли учні нарешті збилися в групи, Крівін різко зупинив симуляцію.

— Помилки очевидні. Почнемо аналіз.

Він позначив на повітряній голограмі кожного, хто піддався паніці, зайшов у мертву зону, або діяв необдумано.

Потім запропонував нову побудову.
Нестандартну.
Навіть дивну.

— Чому… ми стоїмо так близько один до одного? — пробурмотів Депс з роду Еркаліфт. — Це ж проти всіх правил!

— Проти всіх відомих правил, — уточнив Крівін.

Злаумен примружилася:

— Тобто правил, які ми знаємо.
Але не правил… тих?

Крівін не відповів.

Учні виконують дивну схему

Він знову запустив монстрів у симуляцію.

І сталося щось неймовірне.

Монстри збилися, ніби не могли «зчитати» нову побудову.
Їхні атаки йшли в порожнечу.
Вони плутались, зіштовхувались між собою, відкривали слабкі місця.

— Це… працює?! — вигукнув Роберіан.

— Наче він знає їхню поведінку наперед… — прошепотіла Розе.

Англінція завмерла.
Їй теж здавалося так само.

Шендал сказав учора: «Ви знали, на кого був спрямований портал».

Це лунало в голові.

— Уявімо, що наш противник, — пояснював Крівін спокійно, — реагує не на ваші рухи, а на ваші енергетичні коливання.

Учні ошелешено мовчали.

— Якщо ви стоїте близько, ваші «сліди» змішуються, — продовжував він, — і ворог не може виділити конкретну ціль.

— То це тактики проти… безформних? — тихо промовила Злаумен.

Крівін коротко подивився на неї:

— Це тактики виживання.

Його тон не терпів заперечень.

Напруга зростає

Після третьої симуляції навіть нові учні — сильні, елітні — були здивовані.

— Ці техніки… — сказав Еркаліфт. — Їх не існує у відкритих джерелах.

— І не повинно, — відповів Крівін.

Катерина з роду Алтіайн запитала обережно:

— Ви… де навчилися цьому?

Повітря на секунду стало важким.

Учні чекали.

Але Крівін лише повернувся до них і сказав:

— Наступного разу опрацюємо стратегії відступу та прихованого руху. На сьогодні — досить.

Всі знали:
він ухилився від відповіді.

Втім від нього давно чекали саме цього.

Кінець уроку

Коли учні розходилися, Англінція відчула, як хтось торкнувся її плеча.

Аргоніт.

— Він знає надто багато, — прошепотів він. — Занадто багато про тих, хто може прийти.
І занадто багато про… нас.

Англінція ковтнула.

Їй раптом стало холодно.

Крівін стояв далеко, спиною до них, роблячи позначки у планшеті.

Але навіть так…

Здавалося, він усе одно їх чує.

І знає.

Знає більше, ніж будь-хто у світі.