Том 1 ГЛАВА 32 — Нові учні з родів Злаумен, Еркаліфт і Люмінас

Атмосфера в академії змінилася вже наступного ранку.
Ніхто не говорив вголос про вчорашню «тріщину», але тиша в коридорах була гучнішою за будь-які чутки.

Навіть повітря здавалось важчим.

Але замість пояснень чи зборів усіх курсів, Академія отримала новину:

Сьогодні прибувають троє нових учнів — представники стародавніх родів.

Прибуття трьох

Коли учні зібралися біля центрального входу, перед ними зупинився великий прозорий транспортний кристал. Світло всередині затуманилось, і з нього вийшли троє.

Перший — ангіліна холодна та розумна.
Рід Злаумен.блискавка вогонь земля. Ходячий спокій.

Другий — депс високий синьоокий учень з рукавичками, що поблискували символами.
Рід Еркаліфт. Контроль повітря і гравітації.

Третя — катерина усміхнена світловолоса дівчина з дивним сяйвом на кінчиках пальців.
Рід Алтіайн. крига.

Учні загомоніли:

— ЦЕ ж елітні роди…
— Чому їх прислали зараз?
— Це… точно після вчорашнього?

Крівін стояв поруч, і хоч на вигляд спокійний, у погляді читалась напруга.

— Ласкаво просимо до Академії, — сказав він рівно. — Ви приєднаєтесь до першого курсу. Побачимо, чи зможете наздогнати програму.

Злаумен кинула холодний погляд на натовп.
Еркаліфт лише підняв підборіддя.
Алтіайн привітно махнула рукою.

Англінція виходить наперед

Під час відбору до команд учнів попросили коротко показати свій основний елемент.
Черга дійшла до Англінції.

Вона ковтнула повітря. Учорашній портал досі стояв у неї перед очима — чорний, живий, холодний.

— Ти готова? — подала голос Розе поруч.

— Не зовсім… але спробую.

Коли вона ступила вперед, зала стихла.
Англінція простягнула руку…

Спалах.
Вибух.
Три кольори.

Блискавка зірвалася з її долоні.
За нею — язики полум’я.
А під ногами затріщала земля.

Учні зашепотіли:

— Вона… трьохелементниця?
— Як таке можливо?!
— Вона ж звичайна… була…

Злаумен різко повернув голову, уважно роздивляючись її.
Еркаліфт перестав посміхатися.
Алтіайн здивовано нахилила голову.

І Крівін…

Тонко усміхнувся.

— Цікаво, — промовив він. — Досі приховувала потенціал? Або… щось пробудило його.

Англінція опустила руку, важко дихаючи, але на очах у неї загорілося полегшення. Але водночас — страх.

Розе схопила її за плече:

— Ти це бачила?! ТИ це зробила!!

Роберіан витріщився, забувши миготати:

— Англінція… ти… ти не просто талант… ти… вибух!

Поки учні шуміли, Крівін стояв мовчки, складаючи думки.

Три елементи у першокурсниці — це вже рідкість.
Але не таке шокуюче, як момент, у який це проявилося.

Після вчорашньої тріщини.

Після голосів з-за простору, що говорили про «вузол».

І Англінція відповіла на цей відгук енергією.
Надто сильною для її рівня.

Крівін стискає кулак.

Вони її побачили?
Чи її енергію почув хтось із гріхів?
Чи це просто збіг?

Він не міг ризикувати.

— Англінція, — промовив Крівін. — Після уроків зайдеш до мене в кабінет. Мені потрібно дещо перевірити.

Вона здригнулася:

— Я… щось зробила не так?..

— Навпаки, — сказав він. — Надто «так».

Аргоніт спостерігає

Збоку, у тіні колони, стояв Аргоніт.
Колись він був невидимкою серед учнів.
Але зараз… його погляд був гострішим.

«Вони шукають мене», — подумав він.

Після слів із тріщини він зрозумів:
гріхи відчули прокляття, яке він носить.

Йому не можна виділятися.
Не можна привертати увагу.
Навіть ці троє нових учнів могли нести загрозу.

Особливо Злаумен, яка глянула у натовп так, ніби шукав конкретну людину.

Аргоніт стиснув кулаки.

Я маю залишатися «ним».
До кінця.
До самої фінальної битви.

Нові учні з трьох родів зайшли до Академії.
Англінція показала силу, якої від себе не очікувала.
Крівін занепокоєний.
Аргоніт мовчки готовий до гіршого.

А Академія…

Ще не знає, що саме сьогоднішній день
став точкою, з якої почнуть активізуватися гріхи.