Том 1 ГЛАВА 29 — Тренувальний майданчик

До початку практичного випробування лишалися хвилини. Студентів уже зібрали біля великого підземного тренувального полігону — місця, де, як казали старші курси, народжуються або легенди… або синці.

Вогні вздовж стін спалахували один за одним, освітлюючи величезну арену з рухомими платформами, мішенями, магічними бар’єрами та механізмами, чиє призначення поки що ніхто не розумів.

Атмосфера була напруженою.
Після сьогоднішньої сварки всі намагалися тримати дистанцію — особливо Ліана й Амерія, які стояли по різні боки майданчика.

А ось троє першокурсників — Англінція, Роберіан і Розе — явно нервували. Вони стояли біля самого входу, обговорюючи те, що щойно сталося.

— Я думала, тут буде… спокійніше, — пробурмотіла Англінція, дивлячись на рухливі механізми, ніби вони зараз на неї стрибнуть.

— Спокій? У цій Академії? — Роберіан лише знизав плечима. — Я вже п'ять інцидентів записав сьогодні, а ще день не закінчився.

Розе тихенько хихикнула:
— Зате буде цікаво.

Її оптимізм тримався на чистому азарті.

Та раптом майданчик затих.

Усі інстинктивно повернулися в один бік.

Крівін вийшов у центр арени.

Не магістри, не помічники викладачів — саме він.

— Чому він… веде випробування? — прошепотіла Англінція.

— Бо йому довіряють найскладніші тренування, — спокійно відповіла Розе. — Кажуть, що він володіє техніками, які інші викладачі навіть не можуть повторити.

Роберіан уважно записував кожне слово:
— Це точно варто додати в службу звітності…

Але закінчити йому не дали.

Крівін підняв руку — і майданчик змінився в ту ж секунду.

Платформи посунулися.
Бар’єри загуділи.
Полігоном пройшла хвиля магічного вітру, яка змусила вогні тремтіти.

— Перше випробування, — почав він тихим, але чітким голосом, — покаже, чи зможете ви працювати з магією під тиском. Я не буду ускладнювати завдання. Поки що.

Ліана скривилася: «Поки що» — звучало загрозливо.

— А тепер дивіться уважно.

Він зробив легкий рух рукою. Один єдиний.

— Відчинись мій внутрішній світ

Та цього вистачило, щоб усі перенислися в внутрішній світ з’явилося одразу три монстра із духовної енергії:

— один — захисного типу, з багатошаровою чешуєю;
— друге — атакувального типу, що мерехтіло червоною аурою;
— третє — нейтральне, яке більше нагадувало складну схему, ніж живе створіння.

Англінція розкрила рот:
— Він… він створив їх одночасно?!

Розе була в повному шоці:
— Я таке бачила тільки в старих підручниках… і то — там казали, що це неможливо для однієї людини і монстри цеж міфічні створіння які можуть знишіти світ.

Роберіан тремтячою рукою занотовував:
— «Професор Крівін демонструє здатність паралельного контролю трьох різних магічних систем…» Це… а-а… неймовірно!

Крівін спокійно продовжив:

— Ваше завдання просте. Кожна група повинна буде пройти через ці три духовних монстрів — не руйнуючи їх, не намагаючись обійти й не втративши свідомість.

Учні ковтнули.

— А якщо ми… все ж упадемо? — несміливо запитала з натовпу Англінція.

— Тоді я зупиню створіння, — спокійно відповів Крівін. — Але в рейтинг буде нижче.

І саме в цей момент він показав головне.

Він клацнув пальцями — і всі три створіння сплелися одне з одним, утворивши рухому чотирьох мірне створіння. Вона оберталася, змінювала форму, ритм, напрям, перехоплюючи повітряні потоки.

Магія навколо нього була настільки концентрованою, що деякі студенти інстинктивно відійшли назад.

Роберіан прошепотів так, що чула тільки Розе:

— Це… рівень між вимірна какастрофа.

Розе схилила голову:
— І він викладає першокурсникам. Цікаво, чого він від нас чекає?

Англінція додала ледве чутно:

— Мабуть… щоб ми теж колись навчилися таке робити?

Вона сказала це з надією — але всі чудово розуміли, наскільки далекі вони від цього рівня.

Крівін підняв очі та подивився саме на їхню трійку.
Не суворо. Не насторожено.
Наче він оцінював їхні можливості.

— Почнемо з групи три, — сказав він.

Англінція здригнулася.

— Це ж ми… — видихнула Розе.

Роберіан нервово втупився у свої записи:

— О, чудово. Ми перші. Що може піти не так?..

І поки всі студенти дивилися, як вони виходять уперед, платформа під ними почала світитися, запускаючи перший етап випробування.

А в голові кожного промайнуло одне й те саме:

«Якщо це лише тренування… що ж тоді буде на справжніх місіях?»