Том 1 ГЛАВА 22 — Лють імператора Лінкса

Імператору доповіли одразу.

Навіть крізь три захисні бар'єри, сотню слуг та два десятки магів, які оточили принцесу, крики донеслися чітко:

— Принцеса поранена!
— Амбротоксин!
— Негайна реанімація!

Лінкс, володар Імперії, зупинився не всім тілом — зупинилася сама повітряна стихія навколо нього. Тиша розлетілася, немов хижий удар хвилею.

Його голос прозвучав тихо:

— Хто?

Ніхто не встиг відповісти — він уже йшов, відкидаючи зі шляху навіть придворних магів.

Імператор входить

Амерію вже перенесли до ізольованої ложі з золотими енергетичними печатями. Двоє цілителів працювали над зміцненням її м’язів і подиху.

Поруч стояв Крівін, досі блідий, але спокійний.

Охорона хотіла зупинити імператора.

Лінкс навіть не подивився на них — вони просто опинилися на підлозі, відкинуті магічним потоком.

— Відійти.

Цілителі розступилися.

Імператор поглянув на доньку — жива, стабілізується… але на губах залишився слід контакту.

В його очах спалахнуло щось не людське.

Удар

Крівін встиг лише повернути голову.

Гучний удар — і він опинився вбитим у мармурову стіну, камінь потріскав.

Імператор не кричав.

Його голос був тихим, рівним — і від цього страшнішим:

— Ти торкнувся моєї доньки. Ти посягнув на її тіло без дозволу Імперії.

Охоронці не рухалися. Жоден не смів втрутитись.

Крівін виліз з стіни в яку його відправив імператор витер кров з губи й відповів:

— Вона б не дожила двадцяти секунд. Я не питав дозволу. Я рятував.

Лінкс повів рукою — і повітря навколо Крівіна загуло, готуючись зімкнутися в магічну клітку.

— Ти мав право просити, але не право торкатися принцеси.

Сельварн наважився втрутитись:

— Ваша величносте! Амбротоксин уже переключався на серцеву чакру! Класична передача через руки зірвала б її меридіани. Він…

Лінкс глянув так, що маг притих за секунду.

Лінкс піднімає меч

Імператор викликав клинок не жестом — думкою. Білий енергетичний меч загорівся в руці.

Крок.

Другий.

Він зупинився над Крівіном:

— За це вбивають навіть спадкоємців престолу.

Крівін не опустив погляду.

— Якщо хочете — рубайте. Але вона жива саме тому, що я не вагався.

Лінкс заніс меч.

У ложі почався шепіт — хтось із воїнів реально вирішив, що це кінець.

Голос Амерії

— Тату…

Лінкс застиг.

Голос був слабким, але чітким.

Амерія трималася на ліктях, піднявшись упівсидячи:

— Тату… він врятував мене.

Лінкс повільно опустив клинок, не зводячи погляду з Крівіна.

— Ти розумієш, дитя… що для тебе він порушив етикет, військовий статут і закони четирьох родів?

Амерія відповіла тихо, але твердо:

— Я розумію, що без нього мене вже не було б.

Лінкс повернувся до Крівіна.

Тиша натягнулася, мов тятива.

Потім імператор прибрав меч. Різко. Неохоче.

— Добре. Але знай…

Він підніс палець, і повітря згустилося, створюючи печатку клятви.

— Якщо ти знову торкнешся моєї доньки без дозволу — я заберу у тебе не життя. Я заберу долю.

Крівін спокійно відповів:

— Якщо буде така ж ситуація — я зроблю те саме.

Лінкс примружився.

— Бачу. Ти не боїшся.

— Я боюся втратити того, кого маю захистити.

Імператор мовчав довгу секунду.

Потім тихо сказав:

— Встань. І готуйся. Завтра ти постанеш перед Радою Чотирьох. І тобі доведеться довести, що ти не ворог Імперії.

Остання фраза

Коли Лінкс виходив, він кинув напівголосно:

— І якщо хтось підлаштував цю отруту… я сам зітру його рід з літописів.

Зал здригнувся — ніхто давно не чув імператора таким.

Бал остаточно перестав бути святом.

Почалося полювання.

ГЛАВА 22 — Лють імператора Лінкса

Імператору доповіли одразу.

Навіть крізь три захисні бар'єри, сотню слуг та два десятки магів, які оточили принцесу, крики донеслися чітко:

— Принцеса поранена!
— Амбротоксин!
— Негайна реанімація!

Лінкс, володар Імперії, зупинився не всім тілом — зупинилася сама повітряна стихія навколо нього. Тиша розлетілася, немов хижий удар хвилею.

Його голос прозвучав тихо:

— Хто?

Ніхто не встиг відповісти — він уже йшов, відкидаючи зі шляху навіть придворних магів.

Імператор входить

Амерію вже перенесли до ізольованої ложі з золотими енергетичними печатями. Двоє цілителів працювали над зміцненням її м’язів і подиху.

Поруч стояв Крівін, досі блідий, але спокійний.

Охорона хотіла зупинити імператора.

Лінкс навіть не подивився на них — вони просто опинилися на підлозі, відкинуті магічним потоком.

— Відійти.

Цілителі розступилися.

Імператор поглянув на доньку — жива, стабілізується… але на губах залишився слід контакту.

В його очах спалахнуло щось не людське.

Удар

Крівін встиг лише повернути голову.

Гучний удар — і він опинився вбитим у мармурову стіну, камінь потріскав.

Імператор не кричав.

Його голос був тихим, рівним — і від цього страшнішим:

— Ти торкнувся моєї доньки. Ти посягнув на її тіло без дозволу Імперії.

Охоронці не рухалися. Жоден не смів втрутитись.

Крівін виліз з стіни в яку його відправив імператор витер кров з губи й відповів:

— Вона б не дожила двадцяти секунд. Я не питав дозволу. Я рятував.

Лінкс повів рукою — і повітря навколо Крівіна загуло, готуючись зімкнутися в магічну клітку.

— Ти мав право просити, але не право торкатися принцеси.

Сельварн наважився втрутитись:

— Ваша величносте! Амбротоксин уже переключався на серцеву чакру! Класична передача через руки зірвала б її меридіани. Він…

Лінкс глянув так, що маг притих за секунду.