Том 1 ГЛАВА 20 — Отрута

Аномалія, яку вловили маги, ще не проявилася чітко. Музика все ще звучала, танець тривав, аристократи посміхалися — але атмосфера змінювалася.

Крівін відчув це ледь раніше за магів:

повітря стало важчим, а фон аур почав зміщуватися.

Хтось у залі щось готував.

Підступний тост

Глашатай вдарив посохом, привертаючи увагу гостей:

— Імператорський тост!

Слуги почали розносити кришталеві келихи з вином:

багатим — розлите з дорогих амфор,

представникам військового корпусу — спеціальний елексир на основі трав,

дипломатам — тонкі настояні вина.

Крівін взяв келих, але не підносив його до губ.

Його інстинкти закричали раніше, ніж розум.

Нота запаху… не та.

Вино було правильним — але аромат змінився на ледь помітний металевий відтінок, який не відчув би ніхто, крім:

бойових магів,

професійних аналітиків,

тих, хто знає запах лабораторій, де роблять небезпечні речовини.

Хто саме в небезпеці

Крівін ковзнув поглядом по залі:

келихи стояли перед усіма… але отрута була не скрізь.

Тільки частина бокалів мала той запах.

І він швидко зрозумів:

Отрутою налиті тільки келихи військових, молодих магів та декількох представників герцогских родів.

Аристократи з чистою політичною лінією — ні.

Те саме означало тільки одне:

хтось хоче позбутися саме тих, хто може воювати.

Миттєва реакція

Крівін не робив різких рухів.

Він просто нахилив келих, ніби роздивляючись колір вина, і побачив, що біля кришталевої ніжки залишився ледь помітний кристалічний слід.

Магічний токсин.

Дуже швидкої дії.

Через кілька ковтків:

судоми,

пошкодження нервової системи,

і смерть у кращому випадку за хвилини.

У залі пролунав імператорський заклик:

— До перемоги Імперії!

Гості почали підносити келихи.

Декілька молодих офіцерів герцогских родів вже почали пити.

Крівін не міг крикнути — це б зірвало бал і зробило його підозрюваним.

Тому він діяв інакше.

Крівін пройшов два кроки вперед, зробив вигляд, що випадково зачепив рукав молодого офіцера.

Той здивовано глянув на нього.

Крівін тихо шепнув:

— Не пий. Отруєно.

Хлопець на мить зблід і опустив келих.

Крівін непомітно торкнувся плеча іншого офіцера — так само застерігши.

У цей момент принцеса Амерія, яка все ще стояла поблизу, помітила:

Крівін рухається не випадково.

Її очі звузилися.

— Що сталося? — прошепотіла вона, не змінюючи виразу обличчя.

Крівін відповів так само тихо:

— У кількох келихах отрута. Дивіться на дно кришталевої ніжки.

Амерія взяла свій бокал, непомітно повернула його в пальцях — і побачила тонкий блиск.

Її погляд миттєво змінився:

холодний, бойовий, гострий.

Засідка в середині імперської столиці

Амерія ледве чутно сказала:

— Це… амбротоксин. Заборонена отрута. Її більше не виробляють…

Крівін відповів:

— Не виробляють офіційно.

Принцеса зробила легкий жест рукою — як поправляє рукав сукні.

Жриця Закону за її спиною ледь кивнула.

Це було сигналом тривоги, який не бачив ніхто, крім елітної охорони.

Вже за секунду:

троє гвардійців зупинили тост,

інші непомітно взяли під контроль виніс посуди,

престолова варта отримала кодове повідомлення.

Але… було пізно для одного.

Перший упав

За п’ять столів ліворуч військовий маг третього рангу вже зробив ковток.

Він різко:

схопився за горло,

нахилився вперед,

келих випав з рук і розбився.

Люди навколо спочатку навіть не зрозуміли.

Здавалося, він просто зле себе почуває.

Але Крівін уже рухався.

Він був першим, хто опинився біля постраждалого.

— Сельварн! — різко кинув він магу-безпековцю.

Сельварн уже був поруч, і на його руках спалахнув діагностичний світ.

Він побачив те саме:

— Отруєння! Амбротоксин! Потерпілий сам не виживе!

Він кинув різкий погляд на Крівіна:

— Тримайся поруч.

Зал реагує

Оркестр перестав грати.

Гласно нічого не оголошували, але гості вже відчували:

щось сталося.

Військові і маги почали ставати з місць, посилюючи настороженість.

Аристократи, незвичні до справжньої небезпеки, почали нервово озиратися.

Принцеса Амерія стояла рівно, її голос був тихим і холодним:

— Це спроба усунення декількох родів разом. Зухвало. Дуже зухвало.

Крівін відповів:

— І той, хто це задумав… точно тут.

Сельварн різко підняв руку:

— Охорона! Негласний карантин залу! Ніхто не виходить!

У куполі бального залу загорілися магічні лінії — захисний бар’єр перекрив виходи.

Принцеса сказала майже непомітно:

— Якщо ворог хотів показати себе — він це зробив.

Крівін провів поглядом по залу.

Серед гостей, дипломатів, магів… хтось спокійно спостерігав.

Хтось, хто:

знав план,

чекав результату,

і не боявся імперської влади.

Крівін прошепотів:

— Ніч тільки починається.