Том 1 ГЛАВА 19 — Погляд Принцеси

Бал Семи Перемир’їв набирав обертів.

Музика змінювала ритм, пари переходили з легких танців до складніших фігур. Але в цей момент багато хто зупинився — у головних дверях знову задзвонив глашатай.

— Її височність, спадкоємиця Імперського трону — принцеса Амерія Естерія!

Зал завмер.

Навіть ті, хто бачив її раніше, мовчали — присутність спадкоємиці була рідкістю, особливо на політичних балах з закритим доступом.

Амерія увійшла з легкою, впевненою ходою.

Висока, темноволоса, у бронзово-червоній бальній сукні з тонкими золотими пластинами, що натякали:

вона не лише принцеса — вона військово, підготовлена і небезпечна.

За її спиною — троє гвардійців і дві жриці Закону.

Амерія зупинилася в центрі залу, оглянула гостей.

Її погляд був звичним для королівських осіб:

спокійний, холодний, аналітичний.

А потім вона побачила його.

Погляд, що змінив все

Крівін стояв трохи осторонь — у темному парадному мундирі, з туманною маскою, що приховувала ауру.

Він не кланявся, не намагався привернути увагу.

Просто стояв — спокійний, небезпечний, наче клинок у піхвах.

І в цей момент щось у грудях принцеси мовби зрушилось.

Не закоханість з казок.

А інстинкт, який рідко обманював нащадків імперських воїнів:

Ось він. Хтось, кому довіряють без слів.
Хтось, хто бував там, де інші не вижили.

Амерія непомітно для оточення запитала у радника:

— Хто той, у масці?

Радник нахилився і прошепотів:

— Крівін Люмінас. Той самий, що врятував ельфійську спадкоємицю та вистояв на кордоні форпостів.

Амерія не змінила виразу обличчя.

Але всередині щось спалахнуло.

Врятував ельфів…
І навіть не намагався виглядати героєм.

Це зацікавило її більше за половину дипломатів у залі.

Несподіваний погляд у відповідь

Крівін теж підняв голову.

На мить їхні очі перетнулися.

Амерія чекала поклон або дипломатичної посмішки.

Натомість:

Крівін просто коротко кивнув.

Ні зверхності.

Ні демонстрації покори.

Ні самозамилування.

Просто рівний жест:

«Бачу тебе. Приймаю. Іду своїм шляхом».

Від цієї простоти її серце пробило короткий сильний удар.

Вона не очікувала цього.

Внутрішній монолог принцеси

«Що це?»

Це було не кохання з першого погляду, а скоріше:

інтуїція воїна, який знайшов іншого воїна.

Амерія вміла читати людей, і її мозок уже будував картину:

— рухається, як боєць;
— стоїть, як той, хто готовий до атаки в будь-яку секунду;
— очі — не людини, яка боїться залу;
— а людини, яка вже бачила смерть ближче, ніж більшість генералів.

«Небезпечний. Але на чиєму боці?»

Не оголошуючи офіційно, принцеса рушила в його бік.

Гвардієць позаду тихо прошепотів:

— Ваша Височносте…

— Вільно, — відповіла вона, не обертаючись.

Вона підійшла на відстань кількох кроків.

Крівін нахилив голову — але не прогинався.

Амерія першою порушила мовчанку:

— Ви той самий Крівін Люмінас.

— Якщо не з’явився ще один такий самий, то так, — спокійно відповів він.

Кут її губ ледь сіпнувся — вона оцінила гумор.

— Кажуть, ви врятували ельфійську дівчинку.

Крівін спокійно відповів:

— Я просто опинився в правильному місці.

Амерія подивилася в його очі.

— У цьому світі люди рідко «просто опиняються» там, де треба.

На мить настала тиша.

І принцеса подумала:

Якщо хтось і здатен змінити війну… він може бути одним з них.

  "В іншому кінці залу"

Тонка хвиля магічного відлуння пробігла по підлозі.

Сельварн, аналітик, різко підняв голову:

— Аномалія в північному секторі! Хтось знову змінив ауру!

Інші маги напружено зреагували.

Військові почали рухатися.

Амерія теж відчула, що в залі щось змінилося.

Вона перевела погляд на Крівіна — і побачила:

він уже знав.

Його рука ледь торкнулася руків’я меча.

Амерія подумала:

Він реагує швидше за моїх охоронців…

Музика продовжувала грати.

Гості сміялися.

Танці кружляли.

Але ті, хто був достатньо чутливий, уже розуміли:

бал почав переходити у зовсім іншу фазу.

І принцеса Амерія вперше відчула:

цей чоловік змінить хід ночі.
І, можливо… більше, ніж вона думає.