Том 1 ГЛАВА 18 — Вхід на бал

Палац Сенату Імперії міг бути і фортецею, і храмом, і судом. Але сьогодні він був найбільшим бальним залом держави.

Високі сходи вкривали килими, вишиті золотими нитками, а стіни світилися м’якими магічними кристалами. Під куполом грав оркестр — струнні інструменти й аеролютні, керовані магами.

Почесні роди один за одним заходили в зал, оголошувалися глашатаями та займали свої місця.

— Рід Злаумен!
— Рід Алітайн!
— Рід Еркаліфт!
— Рід Люмінас!

Коли пролунав останній, багато поглядів повернулося до входу.

У центрі лінії йшли:

люмінас Розе — у темно-смарагдовій сукні, але з виразом людини, що могла б керувати військами;

люмінас Стіхт — її брат, високий, з напівбойовим плащем і холодним оцінюючим поглядом;

Крівін Люмінас — у новій ролі, маска з тканого світла приховувала ауру та дозволяла не привертати зайвих магічних очей.

глошатий урочисто оголосив:

— Представники старовинного роду Люмінас, прибули на Бал Семи Перемир’їв!

У натовпі прокотилося тихе гудіння:

— Це він…
— Той, хто врятував ельфійську спадкоємицю…
— Кажуть, його аура нестабільна…
— Кажуть, він — інструмент війни…

Крівін чув усе, але не реагував.

Стіхт нахилився і тихо прошепотів:

— На цих балах ворогів не менше, ніж у бою. Не дозволяй себе здобути.

Крівін ледь усміхнувся:

— Це я можу гарантувати.

  "🎵 Музичне відкриття"

Оркестр перемкнувся на головну мелодію відкриття — урочисту, величну, трохи холодну. Ту саму, яку в народі називали піснею «Lalalá (Бальна Після)», бо її співали ще після перших перемир’їв тридцять років тому.

Коли перші ноти пронеслися залом, глашатай оголосив:

— Бал офіційно відкрито!

Чари в куполі загорілися, наче зоряний дощ сипався з висоти.

Пари почали виходити на паркет — ті, чия присутність мала підтвердити стабільність країни:

спадкоємці родів,

молоді офіцери,

магістри та вчителі,

ті, хто прославився в боях з хаотичними тварюками.

Крівін дивився на танець і думав:

Як дивно — світ горить, а люди танцюють.

Стіхт, помітивши його погляд, промовив впівголоса:

— Якщо ти не даєш людям танцювати — війна забирає останнє, що робить їх людьми.

Крівін нічого не відповів.

У цей час через другий вхід у зал зайшли високі ельфи — посланці гірних ельфів. У натовпі пройшов шелест:

— Дипломатичний візит?
— Ні, вони приїхали через напад у форпості…
— Кажуть, там мало не сталася проривна катастрофа…

Один із ельфів на мить поглянув у бік Крівіна.

Погляд був важкий, навіть різкий.

Він знав більше, ніж казав.

Поки імперські палаци сяяли камінням і кристалами, у навчальних стінах Академії поповнювалися інші — учні.

ліана стояла у великому внутрішньому дворі, куди поступово сходилися першокурсники.

Ніхто тут не мав балових суконь чи мантій — це був:

Бал новачків.

Музика була простішою, сміх — щирішим, але атмосфера мала ту ж саму напругу:

хтось уже відчував, що в ці стіни заходять не лише діти — а ті, хто незабаром стоятиме на передовій.

Хтось виступав, хтось хвилювався, хтось шукав друзів.

ліана стояла біля сцени і з тривогою стискала ремінь свого першого навчального меча.

«Чи справді я готова?»

Вона ще не знала, що в цей же час, у столиці…

починається подія, яка вплине й на її майбутнє.

Коли перші танці почали змінюватися другою частиною вечора, ведучий підняв руку:

— А тепер відкривається частина для вищих родів і офіційних представників!

У залі з’явилися:

нові охоронці,

представники Сенату,

маги-аналітики,

і ті, хто прийшов без запрошення, але з впливом.

Сельварн підійшов до Крівіна збоку і прошепотів:

— Будь уважний. На цей бал зайшло щонайменше три масковані аномалії. Ми не знаємо — чи люди вони взагалі.

Крівін опустив руку на руків’я меча.

— Якщо прийшли полювати — не я буду жертвою.

Сельварн тільки стишено відповів:

— Сьогодні ніч буде довгою.

А над головами учасників знову заграв хор:

— Lalalá… Lalalá…

Бал тривав.

Але всі, хто мав чуття, вже розуміли:

цей вечір не закінчиться просто танцями.