Том 1 ГЛАВА 17 — Підготовка до балу

Столиця Імперії зустріла Крівіна не фанфарами, а запахом гарячого каменю, густим осіннім повітрям і напруженням, яке витає там, де готуються до прийомів, балів і політики.

Дорога вивела  його прямо на внутрішню площу імперського Арсеналу — там, де гвардія збиралася перед парадами. Кілька офіцерів одразу впізнали його, але обмежилися короткими кивками: серед справжніх воїнів слова — зайві.

На виході його вже чекав чоловік у темно-червоній мантії.

Маг-контролер Сельварн, відповідальний за внутрішню безпеку столиці.

— Крівін Люмінас. Нарешті повернувся, — пробурмотів він, ніби вимірюючи кожне слово.

— Роботи багато, часу — мало, — відповів Крівін.

Сельварн кивнув і дістав невеликий плоский футляр зі срібними рунами:

— Тоді часу витрачати не будемо. Вечірня подія підтверджена: Великий Бал Сім Перемир’їв не скасовано. Там будуть магістри, ректори, половина сенату… і ті, хто приїде неофіційно.

Крівін стишив погляд:

— І Хаос теж не дрімає?

Сельварн гірко всміхнувся:

— Якраз навпаки. За три дні зникли троє студентів Академії та один ад’ютант ректора. Сліди — розмиті. Аура викривлена.

Крівін зупинився.

— Просторова корозія?

— Можливо. А можливо, хтось дуже хоче, щоб ми саме так подумали.

Потім Сельварн простягнув футляр:

— Тому… до бального залу ти підеш не як боєць. А як прикставник роду люмінас.

Крівін скривив брову:

— Знаєш, що я думаю про танці й дипломатію та ї вже є притставник роду люмінас.

—люмінас розе та її брат люмінас стіхт.

Сельварн фиркнув:

— Якщо доведеться — танцюватимеш з міністром оборони, аби відволікти хижаків.

—а з родиною люмінас вже домовилися підете в трьох.

А потім відкрив футляр.

Всередині лежала маска з тонкої світлої тканини, немов виткана зі срібного туману.

Руни на ній мерехтіли неяскраво, але відчувалося — артефакт сильний.

— Приховує твою просторову ауру, — пояснив маг. — І не дасть тим, хто на балу… занадто чутливий… розпізнати, що всередині тебе живе те, що не має жити в людині.

Крівін забрав маску й тихо відповів:

— Значить, тепер я — тінь серед тіней.

У цей час

Стовпні вежі Академії міста Людей

ліана їхала разом із іншими новачками у навчальні ворота. Але на території вже панував незвичний рух: майстри перевіряли безпекові бар’єри, у центрі подвір’я ставили сценічні кристали, а учні в чорних мундирчиках розвішували прапори.

— Сьогодні тут буде справжній бал! — вигукнула одна з дівчат поруч.

ліана ковтнула повітря:

— Бал? Уже в перший день?

— Звісно, — усміхнувся хлопець у срібній формі. — Бал відкриття семестру! А цього року — ще й з приїздом гостей з Верховних країн. Кажуть, приїдуть ректори, сенатори… навіть агенти Імперського Розлому.

ліана відчула, як серце б’ється швидше:

“Крівін теж буде?”

Вона не знала.