Том 1 ГЛАВА 15 — Обіцянки та розставання

Крівін піднімався кам’яними сходами до верхньої тераси форпосту.
Свято стихало позаду, але попереду атмосферою пахло не музикою — а рішеннями, за які в горах міг заплатити цілий рід.

На вершині тераси стояли:

Асленінкс — рівний, зібраний, як справжній офіцер,

кілька старших ельфійських радників,

і… жінка, яка не потребувала титулів, щоб нею був присутній страх.

Верховна Матір Левіан.

Її волосся було схоже на холодне місячне сяйво, а очі — на кристали льоду, що виросли в розломі гори.
Вона не говорила одразу — лише вдивлялася в Крівіна так, ніби могла бачити не тіло, а весь простір, прокляття і силу, що текли всередині.

— Ти врятував мою онуку, — нарешті сказала вона.

Не подяка.
Констатація факту.

Крівін відповів так само рівно:

— Це було неминуче. Інакше від форпосту залишилися б руїни.

Старші ельфи ледь поміняли вирази облич, але Верховна Матір…
навіть не моргнула.

— Я бачила тріщину в просторі під час атаки. Ти користуєшся силою, яка не властива нашому світу. І ти контролюєш її, — вона робить паузу. — Це рідкість.

Асленінкс напружився — він не знав, до чого хилить Матір.

А та продовжила:

— Ліану потрібно негайно відправити на навчання. У нашій Академії  вона буде під наглядом тих, хто зможе вчасно побачити загрозу і направити дар.

Крівін тихо кивнув:

— Її брат просив того ж.

Верховна Матір ледь підвела брову:

— Він переживає більше, ніж показує.

Асленінкс мовчав, стискаючи кулаки — але не заперечував.

— Чи погодиться сама Ліана? — запитав Крівін.

— Погодиться, — спокійно відповіла Матір. — Вона ще занадто молода, щоб розуміти, що зараз наші діти — не просто діти. Вони — майбутні стіни.

Вона ступила вперед:

— Але є питання.

Погляд — різкий.

— Чи готовий ти підтвердити її кандидатуру? Твоє слово після того бою важитиме більше, ніж політичні промови.

І тоді Крівін сказав:

— Я підтверджу. Якщо вона сама скаже, що хоче вчитися.

Верховна Матір нарешті усміхнулася — коротко, але щиро:

— Мудро. Ельфи не забувають слова.

У цей же час — в Долині Людей

Біля невисокого кам’яного палацу стояли двоє — юна ліана і її старша сестра ліанель.

Дівчина тримала в руках лист із сургучевою печаткою.

На ньому було написано:

«Прийом до Центральної Академії Людства.
Кандидату Егг надано право вступу...»

ліана не стояла на місці — вона ходила з боку в бік, стискаючи лист, неначе він міг розсипатися.

— ліана… я хочу туди. Я повинна.

Чоловік поправив свій широкий шкіряний ремінь, але відповів не одразу.

— Це не просто школа. Це ковальня для тих, хто стане між людьми й прірвою. Там буде небезпечно.

ліана підняла голову:

— Там буде майбутнє.

ліанель дивився на неї довго.

— Ти дорослішаєш…

ліана усміхнулася:

— Я хочу стати сильнішою. Як ті, про кого пишуть у хроніках. Я хочу, щоб коли прийде війна — я не втекла, а встояла.

ліанель уперше за довгий час пом’якшала погляд.

— І ти справді готова покинути дім?

ліана зробила вдих.

— Так.

— Зазвичай я би заборонив, — зізнав алніус. — Але бачу… якщо не дозволю — ти підеш навіть без мого дозволу.

ліана зніяковіла, але не заперечила.

алніус поклав руку їй на плече:

— Тому я скажу так: іди. Але обіцяй, що не будеш одна. Шукай товаришів. Шукай знання. І якщо колись захитаєшся — повертайся.

ліана і ліонель ледь не обійняли його, але стрималися — вони не з таких, хто показує почуття на людях.

— Обіцяю.

алніус додав:

— І ще. Академія людей — не форпости ельфів. Там жорстко. І там сильних роблять сильнішими, а слабких… ну…

ліана широко всміхнулась.

— Тоді мені саме туди.

Повернення до гір

На верхній терасі ельфів Верховна Матір оголосила рішення:

— На світанку Рада ухвалить офіційний наказ: Ліана Левіан направляється до Академії. Під захистом нашого роду й з рекомендацією Крівіна.

Асленінкс ледь помітно видихнув.

А Крівін… просто відповів:

— Тоді я зроблю свою частину.

Верховна Матір кивнула:

— І пам’ятай. Якщо Академія стане для неї щитом — Хаос отримає ще одного ворога. Якщо пасткою…

Вона не договорила.

Не потрібно було.

Крівін зрозумів.

Наприкінці ночі

Світ готувався до роздоріжжя.

Двоє дітей з різних народів — Ліана і ліанель — того ж дня обрали свій шлях до двох великих Академій.

Обидві сповнені надії.

Обидві ще не знають, що всередині цих стін зустрінуть не тільки майбутнє…

А й темряву, яка вже давно живе в коріннях цього світу.