Том 1 ГЛАВА 8 — ШЛЯХ ДО АКАДЕМІЇ

Ранок прийшов несподівано тихо.
Занадто тихо.

Коли Крівін вийшов на подвір’я, сонце тільки-но торкалося дахів маєтку, освітлюючи все м’яким золотим світлом. Наче світ намагався замаскувати нічні потріскування простору й тіньову істоту, яка виходила з провалля.

Та її слід — він все одно відчував.

Простір тут був… тонший.
Немов учорашня щілина залишила мікроскопічні подряпини на тканині світу.

«Вони знайдуть мене знову. І з кожним разом — сильніші.»

Кроки за спиною змусили його обернутися.

Тейрон.

Виглядав він серйозніше, ніж зазвичай.
Навіть занадто.

— Ходімо, — сказав він. — Герцог чекає на тебе.

Крівін мовчки пішов за ним.

Головний кабінет Люмінасів був прикрашений старовинними артефактами: кристали з нотками світла, старі манускрипти, рештки древніх рун. Усе це несло відчуття сили, яка давно перестала бути живою… але не забутою.

Герцог Люмінас сидів за великим столом, переглядаючи якісь документи.
Побачивши Крівіна, він підняв голову.

— Ти вчасно. Сідай.

Крівін зайняв місце навпроти.

Тейрон залишився стояти збоку — рівний, спокійний, але з легким напруженням у плечах.

Герцог уважно подивився на Крівіна.

— Учора… — він зробив паузу. — Ми відчули просторовий злам на задньому дворі.

Крівін не здригнувся.
Просто чекав.

— Ми не знаємо, що це було, — зізнався герцог. — Але те, що ти залишився живий… означає, що загроза поруч із тобою. І нам потрібно діяти.

«Так. І ця небезпека — частина мене.»

Герцог продовжив:

— Імперська Академія  — найкраще місце, де ти зможеш отримати захист, знання і, якщо щаститиме… — він поглянув глибше, ніж слова дозволяли, — …силу, щоб впоратися з тим, що переслідує тебе.

Тейрон додав:

— Академія під захистом імперського бар’єра. Нічого просторового туди не прорветься. Навіть те, що ми відчули вчора.

Це вже звучало краще.

Герцог поклав печатку на документ.

— Я офіційно подаю твою кандидатуру. Від роду Люмінас.
— Якщо ти хочеш, звісно.

Крівін подивився на медальйон у своїй руці.
На свою нову, слабку оболонку.
На світ, який забрав у нього все, але дав шанс почати спочатку.

«Академія…
Знання…
Стабільність…
І час.»

Йому був потрібен час, щоб обійти прокляття.
Щоб зміцнити внутрішній світ.
Щоб знову стати тим, ким він був — а може, навіть сильнішим.

Він підняв погляд.

— Я піду.

Герцог схилив голову, задоволено, але з тінню тривоги.

Тейрон тихо видихнув — так, ніби чекав цього рішення.

— Добре, — сказав герцог. — Ти вирушиш через два дні. Ми підготуємо супровід.

Коли Крівін вийшов із кабінету, сонце вже піднялося високо над маєтком.

Але простір десь у глибині світу знову здригнувся ледь помітно.

Наче хтось проводив кігтем по кістці всесвіту.

Крівін торкнувся грудей, відчуваючи важку пульсацію прокляття.

— Академія, — прошепотів він. — Побачимо, чи зможе ваш світ дати мені силу.

Вперше за довгий час він відчув не страх…
а рішення.

Він не дозволить хаосу зжерти його вдруге.
Не дозволить Аргоніту перемогти.
І не дозволить цьому світу зламати його так само, як попередній.

Це був його вибір.
Його шлях.

Шлях до Академії.

Арка 1 завершена