Том 1 Глава 5 Рід Люмінас

Прокляття затихло.
Ніби відступило вглиб простору, даючи йому хвилини — чи години — перепочинку.

Крівін скористався моментом, намагаючись стабілізувати дихання.
Та вже за кілька хвилин почув кроки.

— Молодий пане Крівіне, — чемно нахилився слуга. — Лорд Тейрон просить вас до головної зали. Сьогодні відбудеться… родинна рада.

«Отже, знайомство», — подумав він.

Ідеально.
Йому й так потрібно було зрозуміти, яке місце займав цей Крівін у своїй сім’ї.

Головна зала роду Люмінас була просторою, але стриманою.
Світло падало із великих сфер-кристалів, що плавали під стелею. Уздовж стін — портрети предків, усі з однаково спокійними обличчями та світлими очима.

— Нарешті прийшов, — промовив Тейрон, стоячи біля центрального столу. — Не хвилюйся. Це не допит, а знайомство.

Крівін уклонився.

— Я готовий.

У залі сиділо близько десяти людей — старійшини, маги, представники інших гілок.
Кожен уважно оцінював його.
Не вороже, але наче перевіряючи: чи житиме він… чи знову впаде.

Тейрон жестом запросив його вперед.

— Це — твоя родина. Рід Люмінас зберігає давні знання про світло, ауру та ману. Ми — не найсильніший рід Імперії, але один із найстаріших.

Старенька жінка з гострим поглядом додала:

— А ще ми завжди вміли бачити більше, ніж інші.

Крівін відчув, як її погляд ковзає по ньому… ніби намагається роздивитися щось під шкірою.
Прокляття ледь ворухнулося всередині грудей — але не активувалося.

Добре.
Хоч на погляд воно не потрапить.

— Підійди ближче, — сказав Тейрон.

На столі лежав срібний медальйон із вигравіюваним знаком — стилізованим оком, яке випромінювало промені світла.

— Це медальйон Люмінас, — пояснив Тейрон. — Символ нашого роду. Носії медальйона мають право на захист, освіту та честь дому.

Крівін узяв медальйон.

У ту ж мить він відчув, як слабкий імпульс мани прокотився крізь пальці.
Структура була примітивною, але всередині сховався… код.
Формула.
Стародавнє закляття, яке мало відкриватися лише прямим спадкоємцям.

«Ці артефакти набагато старіші, ніж сам рід…»

Цікаво.

— Тепер ти — повноправний представник гілки, — урочисто сказав Тейрон. — Ти нестимеш наше ім’я… і прославиш його в Академії.

Зала м’яко загуділа схвальними голосами.

Крівін тихо відповів:

— Я зроблю все можливе.

А подумав інше:

«Мені потрібні всі їхні знання. Усе, що стосується структури мани, світла, простору…
Можливо, серед їхніх традицій знайдеться ключ до розв’язання прокляття.»

Він оглянув портрети предків.

Усі вони дивилися вперед, ніби щось бачили далеко за межами звичайного світу.

Можливо, у минулому рід Люмінас був значно сильнішим, ніж здається тепер.
І медальйон… міг бути першою ниточкою до цієї давньої істини.

Коли рада завершилася, Крівін вийшов на прохолодне повітря.

Його рука все ще стискала медальйон.

— Рід Люмінас, — прошепотів він. — Подивимося, які таємниці ви зберігаєте.

Простір тихо здригнувся всередині його грудей.
Прокляття… наче слухало.