Том 1 ГЛАВА 3 — СВІТ БЕЗ КУЛЬТИВАТОРІВ

Юнак, що стояв у дверях, нервово переминався з ноги на ногу. Йому було років шістнадцять, руда чубчина вибивалася з-під срібного значка роду Люмінас.

— Ти справді вже на ногах? — обережно запитав він. — Лорд Тейрон казав, що тобі треба щонайменше тиждень відпочинку…

«Тейрон…»
Крівін пригадав ім’я. Голова побічної гілки. У цьому житті — його опікун.

— Я вже в порядку, — тихо відповів Крівін, хоча кожен м’яз кричав протилежне. — Допоможеш дійти до двору?

Юнак кивнув, підтримавши його під лікоть.
Крівін дозволив це — лише тому, що зараз фізичне тіло було занадто слабким, щоб привертати зайві підозри.

Коли вони вийшли з будинку, сонце різонуло по очах.
Крівін зупинився на мить, відчуваючи… порожнечу.

Не навколо. Усередині світу.

Потоки енергії, які він звик бачити у формі Творця, тепер виглядали тонкими, ламаними, хаотичними. Світ немов дихав неправильно.

— Тут… мало духовної енергії, — прошепотів він.

— Духовної? — перепитав юнак. — Ти про ману?

Крівін відчув легкий спазм у грудях — прокляття простору трохи ворухнулося на його реакцію.

— Мана, — повторив він. — Так. Розкажи мені… як тут працює магія.

Юнак здивовано блиснув очима, але заговорив охоче — молодь роду Люмінас завжди пишалася своєю грамотністю.

— У нашому світі є два шляхи: маги та воїни.
Маги керують елементами, а воїни зміцнюють тіло аурою. Є три рівні мани: тваринна, природна й небесна. До небесної дістаються тільки архимаги… ну, так кажуть.

Крівін слухав, і в кожному слові відчував наростаючу прірву.

Немає дао.
Немає законів світу.
Немає культивації.

Тільки… спрощена система маніпуляції енергією.

Система, у якій він, Творець, опинився обмеженим сильніше, ніж будь-коли раніше.

— А воїни? — запитав він.

— Аура тіла! — пожвавився юнак. — Вони посилюють м’язи, кістки, нерви. Кажуть, що найсильніші можуть зупиняти драконів голими руками!

Крівін ледь помітно всміхнувся.

У його минулому житті дракони зупинялися словом. А іноді — лише поглядом.

Але зараз він мовчав.

Те, що він бачив і відчував — означало одне:
цей світ знаходиться на рівні, нижчому за найпримітивніші з його колишніх площин.

— А культиватори? — тихо запитав він, хоча вже знав відповідь.

— Культи… що? — щиро не зрозумів юнак.

Тиша зависла між ними.

І світ ніби підтвердив:
культиваторів тут не існує.

Вони вийшли на центральний двір маєтку. Дерева колихалися на вітрі, учні роду тренувалися з дерев’яними мечами, кілька магів читали записи над маленькими вогняними сферами.

Крівін зупинився й уперся поглядом у цих юних магів.

Вогонь, який вони створювали… горів неправильно.
Нестабільно.
Без кореня Закону вогню, без первинного ядра полум’я.

Просто мана, що слухається формули.

— Світ справді… інший, — шепнув він.

Юнак почув і винувато втягнув голову.

— Ти після поранення багато чого можеш не пам’ятати… Лорд Тейрон казав, що твої канали сильно пошкоджені. Це диво, що ти взагалі живий.

«Канали… Це не канали. Це прокляття простору. Його осколки.»

Раптом у повітрі щось здрижало.

Тонкий мікроімпульс, схожий на вітер, який не рухає листя.
Крівін одразу впізнав.

Прокляття.

Воно спрацювало знову, реагуючи на його думки про силу.
Простір біля його грудей ледь помітно зім’явся — мить, і в серці відчувся колючий біль. Він захитався.

— Ти в порядку?! — юнак схопив його під руку.

Крівін глибоко вдихнув і стабілізувався.

— Просто наслідки… — стиха сказав він. — Все минеться.

Юнак не став розпитувати. У цьому світі вважали невеликий біль «нормальним» для відновлення.

Крівін же знав:
кожен імпульс прокляття — це пастка Аргоніта, що чекає слушного моменту.

— Крівін! — пролунав гучний голос.

До них підійшов Лорд Тейрон Люмінас — високий, строгий чоловік із холодними, але справедливими очима. На грудях сяяв герб гілки.

— Ти не мав виходити з кімнати, — сказав він суворо, але без злості. — Лікар ще не завершив відновлення твоїх каналів.

Крівін уклонився.

— Я повинен звикнути до тіла. Лежати — означає слабшати.

Тейрон уважно подивився на нього.
Погляд був тяжкий, але повний прихованої турботи.

— Можливо, ти й правий, — зітхнув він. — Але пам’ятай: тобі ще два тижні до вступних іспитів в імперську академію.

Крівін завмер.

Вступ до академії… починається рано.
Раніше, ніж він очікував.

Тейрон продовжив:

— Я вже подав заявку від нашої гілки. Навіть із травмою — твій талант надто рідкісний, щоб втратити шанс.

Юнак поруч засяяв гордістю.

Крівін тихо відповів:

— Я не підведу.

Хоча насправді він подумав інше:

Цей світ не підозрює, кого пускає в свою академію.

Коли Тейрон відійшов, Крівін підняв голову до неба.

Світ бідний.
Енергія слабка.
Магія примітивна.
Простір порізаний прокляттям.

І все ж…

У цьому тілді він почне шлях заново.

Він стиснув кулак.

— Навіть без культивації… я знайду спосіб піднятися.

І світ, здавалось, відповів тихим тремтінням — ніби визнавав нового гравця, який увійшов у гру.