Переродження
6
Я викликав таксі.
Ми вийшли на вулицю і попрямували до виходу з території лікарні.
Сівши в машину, я сів на переднє сидіння. І я робив це не тому, що не хотів вести розмову з Мариною, а тому що я мав виходити раніше.
– Водію, – мовив я, – зупинитесь ще в одному місці. Біля кафетерію «MARVEL».
– Гаразд!
– А чому ти туди йдеш?
– Потрібно зустрітися з фотографом. Хочу провести фото сесію.
Вона не відповіла, але кивнула.
– Не ображайся! Я все тобі поясню, коли приїду.
Знову кивання головою.
– Запам`ятай, люба, подарувавши тобі каблучку, я поклявся тебе оберігати і бути з тобою до самої смерті, тому не думай, що я їду любити когось, окрім тебе. В мене ще ніколи не було такої любові, такого натиску ендорфінів на серце, лише тому, що я відчув запах твоїх парфумів, коли зайшов в будинок. Я сильно хочу від тебе дітей. І я тебе люблю! Люблю тебе більше всього на світі. І я все віддам, щоб побути з тобою ще трохи часу, а зараз мені потрібно домовитись про фото сесію. Тому, їдь додому, а я зателефоную, коли буду.
В неї на очах текли сльози.
– Це були самі найпрекрасніші слова, які я колись чула. І я з нетерпінням чекатиму.
Я вийшов з машини і заплакав.
А що, якщо не повернусь я?
А що, якщо загину?
Я вирішив не робити зарання з мухи слона і увійшов в кафетерій.
На годиннику 19:58.
#3005 в Молодіжна проза
#1973 в Містика/Жахи
Відредаговано: 12.12.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
