Глава 4

Глава 4

Ми з Лією швидко вийшли з ліфта, навколо була величезна парковка, напевно з тисячами флаєрів і спідерів тільки на цьому рівні. Підключившись до мережі я одразу скачав мапу цього торгового центру і виявилося, що насправді тут цілих десять рівнів паркінгу, але це й не дивно, це був найбільший торговий центр тринадцятого району. 

—  Ну і сморід, там внизу пахло приємніше,- зморщилася Лія. А тут і справді пахло не дуже добре, відчувалося, що сміття у сміттєвих баках неподалік від ліфту не часто чистили.

—  Ну це не елітний район, як бачиш, на прибиранні економлять.- відповів я Лії і направився до відкритого майданчика для вилетів і посадок на цей рівень торгового центру, саме туди треба було викликати таксі. 

На сам майданчик кожні кілька секунд хтось сідав, хтось злітав, зі сторони це напевно виглядало як бджоли вилітають та повертаються в свій вулик. Але ми направилися трохи далі, невелика частина цього  майданчика була призначена саме для таксі. 

Варто було мені викликати таксі, як вже за пʼять секунд я отримав повідомлення, що таксі буде через сорок девʼять секунд.  І так і сталося, у нас на очах один з флаєрів що летів у потоці інших по повітряній трасі змінив курс і направився до нас. Рівно на сорок девʼятій секунді у флаєра відкрилися двері. 

—  Дуже пунктуально, на Кхармет-Іол якщо затримується на пʼять хвилин таксі то це вже добре.- промовила Лія і привіталася з таксистом. Це був чоловік з трохи зеленою шкірою, що видавало в ньому не місцевого.- Добрий день.

—  Добрий день, пані, пане, - привітався з нами чоловік. - Водичку, снеки? Яку музику включити? Зробити прохолодніше? Тепліше? Яку вологість виставити?

—  Все чудово, дякую,- відповів я взявши щось схоже на горішки з шафи в дверях. 

—  Точка прибуття Головна станція монорейки Тринадцятого району?- уточнив таксист закривши двері і піднімаючись у повітря.

—  Так, все вірно, по часу пише, що летіти тридцять хвилин, не забагато?

—  Зараз час-пік, - пояснив таксист,- Тим більше на вісімсот третій вулиці сталася аварія з витоком палива для винищувачів. Перекрили всі тридцять два рівня траси на вулиці. То ж всі полетіли в обʼїзд. А тут ще дванадцятий неспадковий принц Агур відправився на перевірку заводу “Майрлоуз”, бо доходять плітки, що там використовують рабів. СБ перекрило до половини всіх рівнів навколо заводу, щоб зменшити вірогідність теракту…- почав розповідати таксист під час польоту. 

Йому навіть не потрібні були слухачі, то ж ми просто переглянулися з Лією посміхнувшись після чого продовжили краєм вуха слухати його розповідь і снідати снеками які запропонував таксит. Вже на підльоті до станції монорейки ми дізналися, що профсоюз таксистів вибив збільшення таксистів органіків. З початку місяця має бути не менше пʼятидесяти восьми відсотків таксистів органіків, тобто людей. Одночасно з цим ціни на таксі виростуть на десять відсотків, бо доведеться більшій кількості людей платити зарплати.  Сам таксист був радий цьому, він збирався свого правнука протягнути на це грошеве місце. -... ось ми і прибули, з вас сто вісімдесят три кредити з врахуванням снеків. - нарешті замовк таксисит.

 Ми мовчки заплатили і вийшли з таксі щоб одразу опинитися  в галасливому натовпі на станції монорейки. Люди метушилися навколо, хтось поспішав на посадку, хтось вивантажував багаж, хтось просто тинявся без діла.

Станція вражала своїми розмірами і дизайном - світлі стіни з якогось надміцного пластика, голографічні табло з розкладом, ряди турнікетів з системами ідентифікації. Під склепінням стелі сновигали безпілотні дрони-охоронці, а по гучномовцю періодично лунали оголошення про прибуття і відправлення потягів монорейки.

Я озирнувся, намагаючись зорієнтуватися в цьому хаосі, і нарешті побачив термінал камер схову в дальньому кутку зали.

—  Он там! - гукнув я Лії і, схопивши її за руку, почав проштовхуватися крізь юрбу. Кілька хвилин ми протискалися між людьми, я навіть пару разів ледь не збив когось із ніг. Нарешті ми дісталися до терміналу - в ньому виднілися ряди невеликих комірок зі сканерами сітківок і кодовими замками.

—  Ти впевнений, що твої боржники не підведуть? - з сумнівом запитала Лія, поки я водив пальцем по сенсорному екрану, вводячи свій код.

—  Впевнений, - кинув я. - Вони занадто мене бояться, щоб зірватися. Комірка з тихим клацанням відчинилася, і я потягнув на себе висувну полицю, на якій лежав невеликий чорний рюкзак. Швидко розстебнувши блискавку, я заглянув всередину і задоволено хмикнув - все було на місці.

— Так, а що у нас тут? - Лія з цікавістю відштовхнула мене і саме полізла у рюкзак. Її очі загорілися азартом, щойно вона побачила наші нові "іграшки". Першим, що вона витягнула, був кишеньковий дезінтегратор. Зовні він був схожий на звичайну запальничку - гладкий металевий корпус, невелике коліщатко збоку. Але варто було натиснути на потаємну кнопку, як він розкладався, перетворюючись на крихітну, але потужну зброю.

—  Будь обережною, я невпевнений, що навіть я зможу відновити тебе якщо ти випадково активуєш на собі. - пожартував я.

— Я ж не дура,- образилася Лія, але цікавість і радість володіння від нових іграшок пересилили образу,- Це ж просто, вау! - вигукнула Лія, ледь не підстрибуючи від збудження. - Одного пострілу вистачить, щоб розщепити людину на атоми!

— Ну не людину, а все в обʼємі тридцять кубічних сантиметрів, - поправив я її, - Але я й так це можу зробити,- нагадав я про наніти їй.

—  Так то тільки ти, а тут, тут будь-хто може це зробити, - відповіла Лія обережно кладучи дезінтегратор до внутрішньої кишені куртки.

—  Так, річ корисна, - погодився я вирішивши не звертати уваги на те як вона собі присвоїла зброю, - Але бажано не світити нею без необхідності. Все ж володіння такими штуками карається законом. 

Наступною знахідкою виявився локальний спотворювач ідентифікатора нейромережі. Ззовні він нагадував звичайну каблучку - непримітне колечко з сірого металу. Але насправді ця малютка могла зробити нас майже невидимками для будь-яких сканерів і систем розпізнавання. Вони перехоплювали сигнали людей навколо в активному режимі і на їх основі формували нові особистості які могли пройти перевірки сканерів, якими і підмінювали сигнали наших нейромереж.