Глава 5

Глава 5

Я неспокійно дрімав у тісній медичній капсулі, чекаючи на невідомих гостей, що мали прийти по мене. Чесно кажучи осстанні години мені все частіше почали приходити думки, що мій план безглуздий, і нічого не вийде. Але в мене не було інших ідей, а тому я намагався відкинути негативні думки. Кожен шурхіт за дверима нашорошував нерви і змушував напружуватись, але поки що ніхто не з'являвся. 

Раптом двері медичного блоку розчахнулися, і я почув кроки двох осіб. Намагаючись дихати рівно і не видати свого хвилювання, я тримав очі заплющеними. Замість цього через підключення до ШІ медичного блоку роздивлявся тих людей хто прийшов. Те що це не звичайні бандіти було зрозуміло одразу. Занадто дорогі віськові комбінезони з генератором захисного поля, зброя яка була б умісніше у якогось спецпризначенця ніж у бандитів. Все це підказувало мені, що це все ж таки прийшли за мною.

Крізь примружені повіки я ледве розрізняв дві постаті у темних комбінезонах та масках на обличчях. Але це й неважливо, я зробив гарний запис через ШІ, мені навіть вдалося побачити на затилку одного чоловіка частину татуювання у вигляді частини дерева. Не знаю чи буде це корисне для нас в майбтньому, але я вирішив по максимуму фіксувати все навколо себе. 

Невдовзі після того, як невідомі через термінал оплатили моє лікування  вони підійшли до моєї капсули. Доречі моє лікування обійшлося майже в десять тисяч кредитів, що була доволі немаленкьою сумою, я аж підсвідомо посміхнувся цьому. Майже одразу я почув, як хтось відкрив кришку клавіатури на медичній капсулі. Через підключення до капсули я одразу дізнався, що вони запитують інформацію про пацієнта. Капсула і видала їм підготовлену мною інформацію.

—  Все чисто, він як і раніше без свідомості, - пролунав приглушений голос одного з незнайомців.

—  Тоді не гаймо часу, - відповів інший. - Його потрібно якнайшвидше доставити. Серпс сьогодні не в дусі.

—  Ще б він був у дусі. Чув його головний за шумок у Аушторі ледь не вбив. Раклія, казала, що Серпс ледве виповз з кабінету.- а от це вже була цікава інформація.

—  Я б все ж таки на місці головного зачистив Серпса, він забагато собі дозволяє останнім часом.

—  Все, мовчи, у мене ментоскопування у настпному місяці, не хочу щоб твої слова відкарбувалися у пам’яті.

Я відчув, як капсула трохи нахилилася, а потім піді мною з'явилося відчуття невагомості. Через камери у медичному блоці я бачив як мене перемістили на антигравітаційний візок, що стояв поруч. Я лежав нерухомо, продовжуючи імітувати стан коми. Згідно тих даних які медична капсула дала цим невідомим, я маю бути без свідомості ще години три-чотири. 

Невідомі попрямували мовчки до виходу, штовхаючи візок перед собою. А я вже думав зможу дізнатися ще більше інформації з їх розмов, але не пощастило. Хоча дещо дізнатися вдалося. Це була ціла організація, в якій є якийсь лідер, також у них є ментоскоп, а це дуже рідкісний і дорогий прилад. Він не менше п’яти мільйонів коштує і у вільному продажу його нема, тільки спецслужби і корпорація “Нейромережа” мали право не використання ментоскопа. Все ж таки прилад для зчитування пам’яті це дуже небезпечна технологія.

На диво зі занедбанного сховища цивільної оборони ми підіймалися не тим шляхом який я знайшов. Замість цього невідомі повезли мене у ліфт, який на диво працював і піднялися зі мною одразу на поверхню. 

Я відчув прохолодне повітря і почув шум звалища неподалік. Незнайомці прискорили крок, мабуть, не бажаючи затримуватись на відкритій місцевості. Незабаром всього за хвилини півтори переді мною постала темна бокова стінка якогось флаєра. Люк вантажного відсіку був відчинений, і мене разом з візком всунули всередину. Я вдихнув спертий запах усередині флаєра, перемішаний з ароматом пального.

 Возик самостійно став опускатися на підлогу флаєру після чого один з чоловіків зафіксував возик зі мною ременями за скоби на підлозі.  Готово, відправляємося, - мовив один з незнайомців. Люк зачинився, і незабаром я відчув слабку вібрацію - флаєр злетів.

Отже, я був всередині. Куди мене везли і що чекало попереду - лишалося тільки здогадуватися. Але перший етап мого складного плану знайти Лію здавався вдалим. От тільки я був не впевнений в тому, що везуть мене саме до Лії. У будь-якому випадку куди б мене не привезли там буде більше інформації, і нехай не саму Лію, але інформацію про неї я сподіваюсь знайти. А поки  я  намагався заспокоїти дихання та серцебиття, аби продовжувати гру. Хоч як хотілося розплющити очі і діяти! Та доводилося терпляче чекати, поки флаєр починав взлітати.

Нарешті коли я перестав відчувати перевантаження на собі я вирішив починати дійти. В першу чергу я просто відкрив очі, варто було оцінити ситуацію і місце в якому я опинився. Стіни і стеля були зроблені з темного матового металу. Лише декілька неяскравих світлодіодних ламп освітлювали простір навколо.

Праворуч від мене я побачив ряд контейнерів, щільно притиснутих один до одного ременями. На деяких були наклейки із попереджувальними знаками речовин, які перевозилися всередині. Якщо вірити цим наклейкам, то поруч зі мною були концентрати добрив які використовуються у сільскому господарстві. 

Ліворуч розташовувався невеликий технічний відсік, відгороджений прозорою перегородкою. Крізь неї я розгледів кілька блоків електроніки та дротів. Ось ним я і займуся трохи пізніше, а поки повернуся до огляду вантажного відсіку.

Попереду знаходився герметичний люк, що вів у кабіну пілотів. Я почув приглушені голоси звідти, але не міг розібрати жодного слова. А от позаду мене розташовувався вантажний люк, крізь який я сюди потрапив. Його краї щільно прилягали один до одного, не пропускаючи всередину повітря та світло.

З того, що я побачив вже можна було зробити деякі висновки. Це точно не стандартний цивільний флаєр. У цивільних флаєрах вся електроніка зашита так, що неї дістатися не можливо без розбору половини флаєру. Тут же був окремий технічний відсік. Так, він був невеликий, але з ним можна було працювати без розбору флаєру.  Чесно кажучи я і не бачив раніше нічого схожего, та й не читав. Вже це мене сильно зацікавило. На цих думках я зупинився, щось в них було не так. З моменту першого пробудження у медичній капсулі я помітив, що забагато почав думати про різні технлогічні питання. Раніше воно мене не настільки цікавило. Та що там говорити, я Захарій взагалі не був зацікавлений у тому як працюють технлогічні пристрої. Я Зак хоч і був трохи обізнаннішим, але знову ж, Зака цікавило в першу чергу як можна використати той чи інший пристрій в кримінальних ціллях. Зараз же в мене все частіше починають з’являтися думки про те як щось працює, і я просто ен можу зрозуміти звідки вони з’являються. Знову щось не так з моєю головою, мало того, що я вже майже не відрізняю свої спогади і спогади Зака, так і мої думки стають нетиповими як для мене так і для Зак. Таке відчуття, що при злитті наших спогадів з’являється щось нове. Ну от знову, відволікся від більш важливих питань.