Глава 4

Глава 4

Флаєр з мʼясом приземлився біля одного з великих супермаркетів Ауштора. Я обережно висунув голову з вантажного відсіку, оглядаючи навколо. На щастя, ніхто не звертав уваги на прибулий флаєр, усі були зайняті своїми справами, зараз був якраз час пік у торговому районі міста і навколо стояв неймовірний галас як від продавців, так і від покупців. Що ж це мені тільки на руку. Швидко вискочив з вантажного відсіку і, тримаючись тіней, влився у натовп перехожих. Єдине що виділялося на мені з поміж перехожих це гвинтівка, але залишити її я не хотів, це була перша нормальна зброя з того часу, як ми прибули на цю планету. То ж щоб не сильно привертати увагу я поквапився зійти з людяної торгової вулиці у перевулок. 

Треба було знайти якомога швидше безпечне місце, щоб сховатися і обміркувати подальші кроки. Раптом мій погляд впав на решітку дощового стоку посеред тротуару. Каналізація! Ось ідеальне рішення, принаймні тимчасове. Я глянув навколо - перехожі кудись поспішали, ніхто не звертав уваги на мене. Тоді я підійшов до решітки і активував вбудовані наніти, пославши невелику хмару з кількох мільйонів мікроскопічних роботів на кріплення. Вони почали швидко реплікуватися, збільшуючи свою кількість в геометричній прогресії і перетворюючи метал кріплень на ще більше нанітів. За лічені секунди кріплення решітки були повністю асимільовані, і я легко відірвав решітку від бетону.

Опинившись у тунелі, я вирішив випробувати один з небойових режимів роботи нанітів - "Побудова матерії".  Я повернувся до решітки і надіслав нанітам які нещодавно знищили кріплення решітки нову команду. Колонія нанітів яка утворилася у результаті асиміляції матеріалу кріплень решітки почала швидко з'єднуватися один з одним, утворюючи молекулярні зв'язки і формуючи нові кріплення решітки за закладеним в їх програмі шаблоном. В якості шаблона я взяв початкову форму кріплень решітки яку наніти отримали перед початком реплікації у результаті сканування. 

Після завершення процесу наніти почали блокували свою активність шляхом розриву енергопостачання. В результаті утворювалася міцна металева конструкція з їхніх “мертвих” тіл. Тепер без спеціального дослідження ніхто не зможе сказати, що це раніше були наніти.

Тільки після закінчення роботи з решіткою я трохи розслабився, шанси того, що мене піймають значно зменшилися, але розслаблятися сильно не можна було, а тому я увімкнув режим нічного бачення в нейромережі, тепер я бачив не напряму через свої очі, а відновлене зображення за допомогою нейромережі. По стінах текли краплі брудної води, а повітря було сперте та смердюче. Я важко зітхнув. Доведеться тимчасово терпіти, адже кращої схованки годі було й шукати у моїй ситуації.

Я поплентався тунелем, шукаючи затишне місце. Незабаром знайшов невелику нішу, де можна було сісти та обміркувати ситуацію. Час минав повільно, з голови вилетіли всі думки, я наче впав в транс, аж  раптом я почув якийсь шурхіт позаду. Хтось наближався! Я миттєво сховався в тіні і налаштував сенсори на максимальну чутливість. Кроки лунали все ближче, аж раптом з повороту виступила постать. Я доволі сильно напружився, навіть перевів гвинтівку у бойовий режим.  На щастя, це був всього лише безпритульний, який вочевидь облаштував неподалік собі сховище. Він протиснувся повз мене, нічого не помітивши, і зник за поворотом. Я полегшено зітхнув, ледь не застрелив ні в чому не провину людину,  треба було щось робити зі своїми нервами, а то й до біди недалеко так.

Але цей випадок нагадав, що я не один тут, і рано чи пізно мене можуть викрити. Я не знав скільки просидів тут, прислухаючись до звуків з вулиці та намагаючись зрозуміти як діяти далі,  поки не глянув на годинник у нейромережі, виходило, що не менш як годину.  З одного боку, тут було безпечно, але з іншого - неможливо було сидіти в каналізації вічно. 

Я детально згадував події останніх днів, намагаючись скласти повну картину того, що відбулося. Спершу наш з Лією флаєр було збито агентами Фарсініал Стер. Вони хотіли нас ліквідувати як тих, хто дізнався про таємницю “білих лісів”. На жаль для них ми вижили. Вже тут у місті нас намагалися заарештувати оперативники місцевого відділення Фарсініал Стер, за незаконне проникнення на територію корпорації куди навіть представники місцевого відділення мали дуже обмежений доступ. Здається мені після спілкування з Жарсом, вони взагалі були не в курсі ферм у “білих лісах”. І про діяльність центрального офісу стосовно нас.    Але раптом на нас напали якісь невідомі в масках. Вони вкололи Лії препарат, а мене важко поранили. Потім забрали нас з собою.

Коли я очуняв в підпільному медблоці, то вважав, що всі представники Фарсініал Стер намагаються нас вбити, але після знайомства з Жарсом з'ясувалося, що ферма не має стосунку до експериментів з білим лісом. То хто ж тоді за нами полював?

Може, якась третя сила, не пов'язана ані з фермою, ані з Фарсініал Стер?  Може ті самі екотерористи про яких згадав Жарс під назвою “білий ліс”? А може це взагалі хтось інший? В мене дуже мало інформації щодо них було, і головне я вже знав, у місцевому відділенні “Фарсініал Стер” теж були не в курсі особистості тих хто напав, і вони особисто намагалися з’ясувати хто вони такі до того як подавати звіт до центрального офісу. Але головне не це, головне те, що саме ця загадкова група зараз тримає Лію у полоні. Я був у цьому певен. Треба знайти спосіб дістатися до їхньої бази та визволити Лію.

Я продовжував аналізувати всі факти та деталі, намагаючись зрозуміти мету і мотиви цієї таємничої групи. Скоріш за все, вони займалися дослідженнями білого лісу і хотіли заволодіти його силами. Можливо, це колишні вчені Фарсініал Стер, які відокремилися і створили власну злочинну організацію? Або представники якоїсь іншої корпорації чи уряду, що вирішили за будь-яку ціну дістати секрети білого лісу? 

У будь-якому разі, вони явно не зупиняться ні перед чим для досягнення своєї мети, якщо вони почали бій у місті повному цивільних. Це дуже пощастило, що ніхто з цивільних не постраждав і особливо не вмер. Цим людям було начхати на побічні втрати заради їх мети.  І якщо мої підозри вірні, то зараз вони допитують Лію намагаючись витягнути інформацію про діяльність “Фарсініал Стер” і “білих лісах”.  Я мусив якнайшвидше знайти їхню базу і врятувати Лію, поки не стало запізно, а тому не на часі сидіти та нічого не робити.