Глава 3

Глава 3

Слідчий сидів навпроти мене, втупившись поглядом мені в очі. Не дивлячись на те, що це був далеко не перший допит на якому я був присутній у якості того кого допитують, цей допит відрізнявся. Настільки важкого погляду зверненого на мене я ще ніколи не відчував. Підсвідомо хотілося йому зізнатися у всіх своїх і не тільки своїх гріхах. 

Добре що, я міг себе контролювати, а тому просто сидів і чекав поки він почне щось питати. Він виконав мою умову, розв’язав мене і навіть перевів у інше, більш цивільне приміщення, де був стіл і кілька стільців. І от, коли в кімнату прийшло ще двоє озброєних охоронців у формі спецпідрозділу і стали позаду нього він почав..

—  Ну що, розповідай все послідовно! - наказав слідчий мені. - Що трапилося вчора в центрі міста?

І от що мені йому казати? Розповісти таємницю білих лісів? Розказати як я просто хотів заробити грошей і вигідно продати м’ясо? Розказати як корпоранти вирішили мене і Лію вбити коли дізналися, що ми в курсі про білі ліси?

Думаю це буде не надто гарною ідеєю. Мені чомусь здавався цей слідчий чесною людиною, і якщо він захоче перевірити мої слова, то я і кредиту не дав би на те, що він доживе до кінця робочого дня. А значить можна просто розповісти заготовлену казку, про те що наш флаєр розбився на території “Фарсініал Стер” і ми вибиралися до цивілізації.

Ледь я почав відкривати рота, щоб почати свою розповідь, як раптом двері приміщення відкрилися від сильного поштовху  і до кімнати увійшли троє чоловіків у новеньких комбінезонах без жодного упізнавального знаку.  Один з них кинув на стіл перед слідчим датапад.

—  Що це значить?! - скрикнув слідчий, встаючи зі стільця  на ноги. Судячи з усього ці невідомі були неочікуваними гостями для слідчого. 

Чоловіки лише посміхнулися кутиком губ. Зі сторони виглядало, що ці чоловіки вважали себе вищими істотами у цьому приміщені.

—  Новий наказ. Хлопця - до нас, - лаконічно мовив один з них, демонстративно показавши на мене пальцем. А це вже було цікаво,  виходить не одну поліцію зацікавив я. 

Слідчий почервонів від люті, але стримався. Було видно як у нього на лобі проявилися жилки.

—  Це... незаконно! У нас триває допит! - заперечив він, все ж таки зміг вимовити слідчий. - Повертайтесь через кілька годин.

—  Ось наказ голови вашого департаменту. Все абсолютно законно, - відповів чоловік, тицьнувши пальцем у датапад.

Слідчий уважно переглянув документ, а потім з силою грюкнув кулаком по столу.

—   Прокляття! Ви не маєте права! Це...

—  Тссс, не варто, - перебив його чоловік. - Виконуйте наказ. Ми поспішаємо.

Слідчий ще щось бурмотів собі під ніс, але не наважився чинити опір. Він махнув рукою своїм підлеглим які намагалися зрівнятися зі стінкою. Вони одразу, навіть якось занадто різко зробили в мою сторону крок і нахилившись наді мною зняли наручники.

—  Хлопче, не рекомендую намагатися втікти,- промовив один з чоловіків після чого підійшов до мене і приставив до шиї пневпістолет, одна секунда і легкий пшик говорили про те що вони щось вкололи в мене. - Спробуєш бігти і впадеш паралізований. 

—  Зрозумів,- відповів я направляючи якомога більше нанітів до місця укола, вже за кілька секунд я отримав звіт про нейтралізацію.

"Ідентифіковано небезпеку - введення нейропаралітичного препарату з механіхмом дистанційної активації.

Ініційовано протокол "НаноЗахист v2.1" для термінової нейтралізації загрози.

Здійснено екстрену мобілізацію п’яти млн нано-детоксикантів та їх спрямування до місця ін'єкції.

Проведено хімічний аналіз речовини - визначено модифікований нейро-паралітик класу XVII з підвищеною стійкістю.

Застосовано комбінований підхід для нейтралізації:

• Механічне видалення 63% об'єму речовини з кровоносної системи
• Хімічна нейтралізація токсинів
• Блокування зв'язування з рецепторами

Повна нейтралізація досягнута за 4.2 секунди.

Побічні ефекти відсутні. Стан носія стабільний.

Рекомендовано: посилити моніторинг для виявлення можливих рецидивів.

Підпис: HX227-Zak. Репорт 4592/тс"

От же гади, значить нейропаралітиками бавитися захотіли. Якось миттєво я став сприймати цих невідомих як ворогів. І нехай завдяки нанітам ця отрута на мене не діє, але я був розлючений. Я дуже не любив коли в мене щось колять. Невідомі тим часом  підхопили мене під руки та повели геть з приміщення.

Я не чинив опору поки що… Треба було зрозуміти, що до чого в цій ситуації.  Я розумів, що ці люди мають серйозний вплив у місті. Слідчий, судячи з того як бісився читаючи наказ з датападу знав їх, і вони мали право наказувати навіть слідчому спецпідрозділу. 

Тим часом невідомі вивели мене з будівлі  на вулицю, де чекав великий чорний флаєр з емблемою корпорації "Фарсініал Стер". Отже, це були їхні люди. Тепер все ставало на свої місця, корпоранти тут у місті мали дуже великий вплив. Ледве не вісімдесят відсотків робочих місць у Аушторі належали саме ним. Ну що ж, мені навіть ставало цікаво, що вони хочуть зробити зі мною. Ще кілька днів назад вони намагалися мене вбити, а тут навіть відносно чемно до мене ставляться. Дивно все це. Дуже дивно, варто почекати і зрозуміти, що вони планують.  А поки варто підготуватися, просто на всякий випадок, для цього я почав концентрувати у підшкірному жирі наніти, всього кілька секунд і декілька мільярдів нанітів будуть у повітрі. 

В середині  вантажного відсіку флаєра було декілька великих кліток. Судячи з усього в цих клітках вони перевозили ще живих тварин. І ось в одну з таких кліток, в якій навіть не спромоглися прибрати після перебування попередньої тварини і завели мене де і  прикували наручниками до самої клітки. Разом зі мною у вантажному відсіку ніхто не залишився, а це вони даремно, дуже даремно. Ледь двері у вантажний відсік закрилися як я випустив наніти.  Не встиг флаєр злетіти, як мені в нейромережу стала поступати інформація спочатку з системи мікроклімату вантажного відсіку, а згодом і з блоку керування всім флаєром. От і все, тепер я міг вирішувати куди летіти, от тільки я вирішив зачекати, у флаєрі в інформаційних блоках не було корисної інформації. Цей флаєр був звичайною робочою конячкою на якій возили тварин між фермами, то ж варто було почекати точки призначення. Згідно маршруту з навігаційного комп’ютера це була ферма в трицяти кілометрах від Ауштора, і що дивно в сторону від приватної землі “Фарсініал Стер”. А поки я міг насолодитися польотом на якісному, хоч і робочому флаєрі, не те що наш, на цьому флаєрі я  не відчував прискорення чи поштовху - компенсатори інерції працювали ідеально. Я навіть згадав, що колись мріяв про цю модель коли з Лією починали тут роботу на планеті. Але він коштував понад триста тисяч кредитів. Не наш варіант.