Глава 4

Глава 4

Ніколи не думав, що променеву хворобу можна вилікувати за кілька годин. Чесно кажучи я раніше ніколи і не задумався над тим як лікуватися від променевої хвороби. Так, саме в моїй країні сталася найбільша ядерна катастрофа в світі, саме нам останній рік майже кожного дня погрожували ядерною зброєю, але для мене все це було занадто далеко. 

І хоч цілеспрямовано я не розбирався в темі лікування променевої хвороби, але базові знання все ж таки мав і розумів, що вилікувати її повністю в моєму стані було неможливо, та й вижити з моїм рівнем опромінення було дуже складно. Але ось я тут, вже четверту годину з п’яти назначених мені я лежу в медичній капсулі якоїсь неймовірно розвиненої космічної цивілізації і вже через годину буду повністю здоровим. Точніше не зовсім здоровим, а майже здоровим. 

Прадід Лії добре попрацював і відновити плече мені було тепер майже неможливо. Чому майже? Тому що це було неможливо в умовах цієї клініки, як і цього сектору в цілому, тут стояли медичні капсули другого покоління, а от в центральних секторах за плітками є навіть сьоме, і про обмеження тих ніхто тут не знав. Інтерн який підготовлював нас до капсул аж слиною захлинався розповідаючи про медичні капсули.

Взагалі медичні капсули були фантастичним винаходом, вони лікували за допомогою спеціальних наноботів, якi займаються усуненням відхилень від норми на клітинному рівні. За словами інтерна, капсули сьомого покоління можуть взагалі старика перетворити у молодого хлопця. На мою думку це вже була точно байка, але я все ж таки допускав таку можливість.

Не дивлячись на фантастичні властивості медичних капсул ними користуватися могли далеко не всі. Ці капсули вироблялися чужинцями і продавалися вони місцевим по дуже завишеній ціні, та й медичні картриджі які були необхідні для їх роботи коштували дуже дорого. Лише в центральних секторах був один завод який випускав картриджі до медичних капсул другого покоління. Більше високі покоління потрібно було закупати також у чужинців. То ж ставали зрозумілими і ціни. Той мільйон ксарів або десять тисяч кредитів чужинською валютою рівнялися двох, або навіть трьохмісячною зарплатою представника середнього класу. 

І от поки я роздумував над фантастичністю медичних технологій завершився і мій сеанс лікування. Зелений газ перед очима почав всмоктуватися  у капсулу, а через кілька хвилин і кришка капсули піднялася. Відчуваючи легке заціпеніння я спробував поворохнутися і майже миттєво почув крик.

– Ааа,- одразу після крику я почулися кілька кроків від мене, вже за кілька секунд володар голосу повернувся до мене,- Ну ви і налякали мене,- тримаючись демонстративно за серце промовив чоловік років сорока п’яти на вигляд,- Ви так швидко прокинулися, дуже незвично, зазвичай людина хвилин тридцять відходить після капсули.- почав пояснювати мені чоловік і допоміг сісти в капсулі після чого дістав з кармана якийсь прибор і водив навколо мене, з кожною секундою на його обличчі ставало все більше не розуміння.

– Лікарю, щось не так? - занепокоївся вже я.

– Ну як вам сказати, молодий чоловіче, судячи з показників ви весь цей час були у свідомості. Це так?- спитав він у мене поклавши прилад на стіл поряд з капсулою.

– Так, а чи не так має бути?- не зрозумів я до чого клонить лікар.

– А ви раніше хоч раз бували в медичній капсулі?- спитав лікар, хоча він і так розумів, що ні.

– Це було перший раз,- відповів я йому.

– Мені треба дещо перевірити, згідно записів які зробив мій підлеглий у вас тут,- постукав лікар мене по плечу закритому металом,- Стоїть різний металобрухт. Але є в мене підозри, що тут стоїть дещо інше, і якщо я правий, то ваш відносно нормальний стан після величезного опромінення стає зрозумілим.

– Доктор, я може сподіватися на лікарську таємницю?- спитав я у лікаря, я не знаю, що зі мною зробив прадід Лії, але дуже хотілося дізнатися. От тільки я не знав чи можна вірити йому.

– Молодий чоловіче, забудьте про лікарську таємницю,- відмахнувся лікар,- Це тільки в фільмах лікаря чесні і не підкупні. Всі продаються і я теж, от тільки моя ціна буде повище багатьох інших,- посміхнувся лікар,- І сумніваюсь, що мені запропонують за вас стільки, за скільки я захочу розлучитися зі своєю репутацією.

– Ви мене не переконали, я не знаю вашої репутації, але я вірю чомусь вам,- насправді мені просто хотілося отримати інформацію про те, що зі мною не так.

Лікар не сказавши не слова підійшов до сейфу в глибині кімнати і дістав з нього якийсь прилад розміром з пів руки. Підійшовши до мого плеча він підставив його до металевої поверхні і включив. На якусь секунду в моїй руці ніби розлили щось надзвичайно холодне, а наступної прилад в руках лікаря розсипався на порох і за якусь мить покрив моє плече. Не встиг я злякатися як наступної миті весь порох зник, ніби розчинився в металі.

– Що це було?-тремтячим голосом від страху спитав я у лікаря.

– Це було мінус п’ятдесят тисяч моїх власних кредитів,- трохи загальмоване промовив він після чого нервово почав ходити навколо медичної капсули зі мною.- Чесно скажу вам, Зак, я розраховував на дещо інше. 

– Це мені загрожує чимось?- спитав я не розуміючи нічого з того, що сталося.

– Якщо їх правильно налаштували, то вам нічого не загрожує. 

– Кого їх?- спитав я у нього.

– Ви ще не зрозуміли? У вас в плечі знаходиться колонія наноботів. Я думав, що вам підсадили колонію медичних наноботів, схожих на тих які в медичній капсулі. Я взяв нейтралізатор наноботів з аварійного комплекту медичної капсули. Він мав на мить вивести з ладу поверхневий шар наноботів, але над наноботами з яких був створений нейтралізатор був перехоплений контроль і вони були поглинені. Не знаю, що за тип наноботів знаходиться у вас, але це точно щось військово, і це є причиною вашого відносно гарного стану порівняно з вашою подругою. Військові моделі наноботів вміють нейтралізувати загрози для своїх власників.