Глава 2

Глава 2

Цього разу я прокинувся вже не від болю, а просто через те, що спати більше не хотілось. Доволі дивна ситуація для, скільки себе пам’ятаю я завжди хотів спати зранку, хоча і доводилося вставати рано для того, щоб приїхати вчасно на роботу. Я навіть не уявляю які титанічні зусилля робила моя дружина щоранку щоб підняти мене з ліжка… Ось, дружина, варто було згадати мою Валюшу як на душі стало важко, я не знаю де я знаходжусь, не знаю як я тут опинився, я не знаю нічого, і головне я не знаю коли зможу знову побачити свою кохану, та й взагалі, чи зможу я колись обійняти мою Валю.

Ще нещодавно мені здавалося, що наше кохання вже не таке сильне як на початку сумісного життя, але зараз я розумів, що мені без неї погано, дуже погано. Ех, не на часі зараз занурюватися в самокопання, не на часі, треба хоч трохи розібратися з тим, що мене оточує, а то все що вдалося на поточний момент з’ясувати мені, це те, що я злочинець, що я знаходжусь на космічній станції і що під нами знаходиться планета після ядерної війни. І поки мене ця інформація не радувала, хоча було дещо дивне. 

Я, повністю цивільна людина, найбільш екстремальне в чому я приймав участь, це евакуація з міста на початку війни під час авіанальоту. А тут переслідування поліції, перестрілка з нею, відкритий космос, тяжке поранення, протезування, перебування на радіоактивно забрудненій місцевості, а я ще досі не згорнувся в позу ембріону і не почав плакати і жалітися, тут було щось не те з моєю головою, сто відсотків. Повернувшись на бік я побачив Лію, вона зараз спала нервово сіпаючись у сні, вчора коли вона поверталася в кімнату вона розбудила мене, була занадто вже п’яною, вона ледве на ногах трималася, і уже в кімнаті тричі впала перед тим як змогла лягти на ліжко поряд зі мною. Хто вона така? Спочатку я думав, що вона просто така ж сама злочинниця як і моє тіло в якому я чомусь прокинувся, але чим більше я з нею спілкуюсь, тим більше стає зрозумілим, що з нею все було не так просто.

Чого вартує тільки її дід? Я ще не зовсім орієнтуюсь в світі навколо, але вже розумію, що її дід це дуже непроста особистість, та й скільки йому років? Якщо аварія реактора відбулася більше ста років тому, то станція існувала вже тоді, а судячи з того, що говорив дід, він жив ще під час війни, тобто до будівництва цієї станції.

Та й обладнання яке в ліє є, той сам дезинтегратор, це ж, як люблять говорити геймери, імба. А технологія симуляції для свідомості? Доречі, я так і не знаю, про що були ті симуляції, та що вдалося дізнатися їм. Хоча те що вони поставили мені плечовий протез, та не викинули зовні без захисту говорить про те, що те що вони почули не дуже їх розчарувало в мені.

– Ти вже не спиш, можеш не прикидатися,- промовив я помітивши як змінилося дихання Лії.

– Моя голова,- простонала Лія повернувшись на спину,- Вона розколюється на тисячі частинок.

– Так не треба було бухати так сильно вчора.- зауважив я встаючи з ліжка.

– Треба, треба було пом'янути всіх,- відповіла Лія одразу ставшою серйознішою,- Хтось цілеспрямовано винищує новачків воровської гільдії.  Акас сказав, що за останні півроку вбили половину новачків цього року.  

– Може хтось хоче зайняти місце гільдії?- спитав я у Лії почавши робити легку розминку, хотілось відчути своє нове тіло повністю.  Те що воно було молодшим за моє справжнє тіло це факт, цьому тілу не було і двадцяти років, може років сімнадцять, може дев’ятнадцять. На відміну від мене, покритого тонким шаром жирку від сидячої роботи, нове тіло було підтягнуте і навіть можна сказати накачане. 

– Акас теж так вважає, але на всі його припущення керівники гільдії закривають очі, - закотила до стелі очі Лія,- Ці старпери зараз займаються під…- почала говорити дівчина, але вчасно зупинилася.

– Лія, ти не думай, я не тупий, того, що я почув учора мені було достатньо щоб зрозуміти, що планується.- відповів я дівчині сівши на єдиний стілець у кімнаті. - Але говорити вслух не буду, як ти і просила,- посміхнувся я,- Жерти щось є?- перевів я тему.

– Ну ти й типічний чоловік, все йому б пожерти,- розсміялася дівчина після чого стала серйознішою,- А ти став розумнішим, раніше ти не все розумів, що тобі прямо говорять.

– А може я прикидався? Може мені було зручно бути тупим для оточуючих?- спитав я у Лії відкладаючи ще камінчик інформації у те що з себе являв цей Зак. До речі, у нас імена навіть схожі, Захарій та Зак. Не вірю я в такі випадковості, ой не вірю. 

– Та йди ти… униз, - додала після короткої паузи Лія. - Акас мав приготувати сніданок. Але на звичні тобі страви не розраховуй. - попередила мене Лія і виперла з кімнати.

Вчора я був занадто втомлений і не звертав увагу на оточуючий мене простір, а тут було на що подивитися. Коридор другого поверху був увішаний десятками картин, причому підійшовши до однієї з них я помітив нерівні мазки фарби, всі картини точно були написані вручну. А це вже вражає, особливо мені сподобалася картина будинку в стилі хай-тек і дітлахів у садочку перед ним. Було таке відчуття, що прямо зараз я почую сміх діточок і аромат фруктових дерев. Картина точно була написана професіоналом, вона була дуже реалістична, а враховуючи неможливість зображеного на холсті останні сто, а то і більше років, то ця картина віддавала особливими відчуттями. 

– А в тебе є смак. “Щастя” Гітруда Перванського, заборонена картина, була написана в перші роки по закінченню війни під час будівництва цієї станції. - почув я голос Акаса зі спини, от же крадій, я навіть не почув як він підібрався до мене. 

– А що в ній забороненого?- спитав я у Акаса повернувшись до нього. - Просто садочок з фруктовими деревами перед будинком з граючими дітьми. 

– Значить правду казала Лія, ти нічого не пам’ятаєш, давай за мною, під час сніданку я розповім тобі трохи про світ навколо.- відповів Акас і потягнув за собою вниз, там вже нас чекав накритий на трьох стіл.

Якщо коротко переказувати його розповідь. То зараз заборонено говорити про те, що колись існувало життя на планеті. Для більшості населення Ксарлекса, яке народилося в останні п'ятдесят років не існувало іншого світу крім станції Ксарлекс. Лише невиликий прошарок людей який займався підтриманням робочого стану станції, та безпосереднім осблуговуванням знали про світ навколо.