5. Забігайлівка

13 ГРУДНЯ (ніч)

Опинившись в салоні машини я відчула тепло й мені стало трохи легше, та я досі тремтіла від холоду. Поїздка на мотоциклі в таку погоду – не найкраща ідея. Якщо я не захворів, це вже буде успіх. Вдаривши Арчі я не відчула особливого полегшення, але це задовольнило мене у якійсь мірі. 

Олівер гарний водій, якщо ми залишилися живі після таких “американських гірок”. 

– Тримай, – віддає мені ковдру й вмикає обігрів салону. 

На відміну від мене, Олівер виглядає нормально. Невже йому не холодно? 

– Дякую. 

Хотіла б я зараз опинитися у теплому ліжечку, у своїй кімнаті й просто не думати про те, що я нещодавно могла померти. 

– Поїдемо їсти.

– Я не хочу. – Закуталась у ковдру. 

– Я хочу. 

За декілька хвилин ми вже їхали назад тією самою дорогою. Я дивилася у вікно, але краєвид там був такий самий: дерева, поля й сніг. Знаходитися в теплій машині, коли на вулиці минус десять, приємно. Не хотіла б я зараз стояти на вулиці й чекати на щось. 

Зупинилися ми біля найпершої забігайлівки, що працювала у такий час. Була друга ночі. Дивно, адже Олівер сказав, що гонка буде тривати до ранку. Чи то я щось не так зрозуміла? В будь-якому випадку, я не дуже хочу їхати додому раніше, тоді у батьків буде більше часу на мій допит. Вже краще я зранку швиденько візьму речі й піду на пари. Моя мама доволі консервативна людина стосовно взаємодії з хлопцями. Друг хлопець? Отже, це твій наречений. Залишилася на ніч у хлопця? Отже, був секс. Щось в такому плані. Тож мені буде не дуже весело вислуховувати всі теорії про те, що я робила з Олівером і чому так неочікувано опинилася з ним. Який ідіот замовив смажену курку на ту вечірку? Руки б йому вирвати. 

Окрім нас тут були ще двоє чоловіків, які явно вже добряче напідпитку. Ми з Олівером сіли біля вікна, подалі від чоловіків. Тут було д-у-у-уже тепло й смачно пахло. Від запаху їжі в мене прокинувся апетит. 

– Дай мені також меню. – Прошу в Олівера. 

– Ти ж не хотіла їсти, – Дістає ще одне меню позаду себе й віддає мене. 

– Це було аж стільки хвилин тому, що я вже зголодніла. 

Девіс посміхнувся. Що ж, коли ми лише в двох він не такий вже й диявол. Не змушує нічого робити і розмовляє нормально. Дивний він. 

Зробивши замовлення ми сиділи в тиші й очікували на нього. Підперши щоку рукою, я дивилася у вікно на ліхтарики, що горіли на вулиці. Нічний пейзаж звідси такий романтичний: гірлянди розвішані на деревах і вітринах, прикрашена ялинка, сніговики біля ялинки, сніжинки плавно кружляли у світлі ліхтарів. А всі ці ліхтарики мерехтіли різнокольоровими вогнями й створювали магічну атмосферу. 

Зимова ніч огортала місто тихим снігопадом, створюючи атмосферу спокою і затишку. Я давно не була в такому спокійному місці. 

Навпроти мене сидів Олівер, занурений у свій телефон. Його пальці швидко бігали по екрану, раз по раз ламаючи тишу короткими звуками натискань. Як він може ігнорувати таку красу довкола нього й дивитися лише в екран телефону? Ніколи не зрозумію його. 

Все ж таки, я дуже сильно романтизую цей період зими й можливо, це не так захоплює інших, як саму мене. Це цілком нормально, що хтось не любить Різдво, сніг і зиму в цілому. 

– Давно в нас не було таких гарних молодят, – Здригаюся від того, що нас прийняли за молодят. 

– Дуже дякую, – Олівер бере мене за руку. – Ми нещодавно стали парою. 

Дивлюся на нього поглядом, аля «що-ти-зараз-верзеш?», та Девіс не звертає на мене жодної уваги й продовжує вести милу бесіду з дідусем, який скоріше за все, власник цієї забігайлівки. 

– Не буду вам заважати, – Дідусь починає відходити. – Смачного вам. 

– Дякую. 

– Дякую, – Відповідаю не так впевнено, як Олівер. 

– Нам зроблять знижку, тож просто їж. – Пояснює свою поведінку. 

Не думала, що цей диявол буде такими милим лише заради того, щоб отримати знижку. 

Я замовила собі суп з локшиною та картоплю фрі, а Олівер – бургер та якийсь бульйон. Також, нам в подарунок дали безкоштовну содову. 

У цій забігайлівці смачно, атмосферно й тут дуже милий власник. Це місце стане одним з моїх улюблених. Відкривши гугл мапу я перевірила свою геолокацію. Це чудове місце знаходиться в десяти кілометрах від міста? Не часто я зможу сюди приїжджати.

– Щось не так? – Помічає мій розгублений погляд. 

– Все гаразд. 

– Я бачу, що ні. 

– Який ти уважний, – Саркастичним тоном. – Мені сподобалося тут, думала їздити сюди, а ми виявляється дуже далеко від міста. 

– Якщо хочеш, я буду привозити тебе сюди. 

Примружую очі й дивлюся на нього. Це точно Олівер Девіс якого я знаю? Щось тут не так. 

– Ти чому такий милий зі мною? – Вирішую запитати на пряму. 

– Я? Милий? – Починає кашляти, а потім його очі бігають туди-сюди в пошуку відповіді. – Ну.. Різдво скоро, от і вирішив трохи милим побути. 

– Он як.. Різдво. – Киваю головою.

Щось тут не так. Можливо.. та ні. Я точно не типаж Олівера Девіса. Та й він трохи агресивний для мене, не люблю таких хлопців. 

Смачно поївши й отримавши знижку в шістдесят відсотків ми повернулися до машини. Мій шлунок був повний і я відчула сонливість. На годиннику була тільки третя ночі. Навчання починається о восьмій, в мене ще є час трохи подрімати.

– Бляха! 

– Що таке? Ми щось забули там? 

Олівер так різко почав знімати з себе одяг, що я навіть не зрозуміла, що відбулося. 

– Допоможи мені, – Дивлюся на нього зі страхом. – Та заспокойся! Потрібно намазати мені опіки. 

– Опіки? – Помічаю червоні плями на його грудях, руках та шиї. – Це від гарячої води, так? 

– Ага. Тож ти зобов'язана допомогти мені. 

– Не думаєш, що це трохи..

– Не думай зайвого! –Б'є мене пальцем по лобі. 

От же, диявол. Девіс повернувся до мене спиною і я ковтнула в’язку слину. Так, він точно займається собою і своїм тілом. Мені довелося подумки дати собі ляпаса, щоб прийти до тями. Відкрутивши кришку я видавила трохи мазі на пальці, почекала щоб вона стала теплішою й обережно почала наносити на опіки. Мої пальці обережно ковзали по його спині і я раз за разом натикалася на якийсь шрам. Його спина схожа на поле бою. Скільки ж болі вони ховають у собі? Сама не розуміючи, я почала торкатися кожного з них. Вони всі такі різні за формою, місцем знаходження. Деякі навіть перекриті татуюванням, але не думаю, що від цього Оліверу стало менше боляче.