Розчарувалась. Адже я чекала, любила, думала, щось зміниться, але, на жаль, мій терпець урвався. Яке кохання, якщо людина обрала залежність, а не нібито кохану людину?
Я добра, чесна людина. Так, терпіла, бо любила. Так, не все й не всім розповідаю. Думаю, думала, чекала, що зміниться... Говорили, балакали. Сіла і заплакала, поки він курив на кухні. Навіть не обійняв. Так, можливо, я стерво, але підійти й заспокоїти кохану — не варіант, ні, «не канає». Не виводила його, не хотіла, він сам себе доводив, а потім на мені зривався. А я що, не можу теж на нервах трохи погойдатися?
Тобі, напевно, нічого не буде, а от мені буде так погано... Але я якось виведу себе з цього стану, хоч як складно б не було. Шанси — як фінанси, які ти провітрив повз свою пусту голову.
Тож я не хочу мати нічого спільного з такими людьми. Так, «привіт — бувай», забула, пішла далі й більше ніколи. Дай Боже, амінь.
багато хотілося написати , а сенсу...