Переосмислення життя
емоції
У сповненій тіней кімнаті, де світить лише одна лампа молочним світлом, я відчуваю меланхолію від звуків у навушниках. Почуваюся не дуже добре: двотижнева нежить то думає відпускати, то хоче ще залишитися зі мною — дуже вже їй зі мною сподобалось.
Але сьогодні не про це, а про емоції. Емоції щастя та радості, які я зараз відчуваю, коли я в навушниках у кімнаті сама, — це для мене ніби дискотека. Без нікого навколо емоції, слова, спів та рухи — все ллється кімнатою.
Тепер я дійсно розумію, яку мені потрібно знайти людину: ту, з якою мені буде так само кайфово, як із цими піснями.
Я так люблю музику! Кайфую як від зарубіжної, так і від різноманітності моєї рідної української у різних голосах. Хочу кайфувати під неї з кимось так само, як Кевін у фільмі «Спліт» показував Кейсі, як він танцює. Чому саме такий приклад? Бо Кевіна там грає Джеймс Макевой, у якого прекрасні очі — не знаю, можливо, так зняли, чи це така кольорова естетика фільму.
Люблю емоції. Люблю щирий сміх, щирий сум, люблю сльози та слова. Дивно, чи не так — читати про те, що твориться в голові у автора? Чесно, я й сама не знаю, але це кльово. Знаєте, іноді цікаво прикинутися божевільною. Просто будьте собою: почніть обговорювати якусь проблему і зверніть увагу на те, як реагують люди. Тоді жити стає вже не так нудно. Найголовніше — не загратися.
#1085 в Сучасна проза
#647 в Молодіжна проза
Відредаговано: 07.03.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
