Розділ 59. Як зустрітись з Лойо?

     Пан Олекса розклав на столі зовнішні атрибути своєї магії – карти, запалив свічки, навіщось поклав компас і ще якісь дивні предмети. Розклав все це по колу певним чином. Посередині помістив компаса. Запалив тонкі ароматичні свічки і тихенько вдарив у гонг. Світло від свічок дивним чином зустрілось на одній з граней кристала, що лежав всередині кола. З протилежної грані вийшов тоненький пучок блакитного  світла, яке осяяло компас. Раптом його стрілка затремтіла й почала повільно рухатись.

     Це дещо нагадувало рух стрілки на дошках Уіджа. Катя таке бачила в фільмах. Стрілка зробила повний оберт. Повітря в кімнаті почало коливатись та мигтіти. Але за мить все стабілізувалося.

     - Дивись, - вигукнув Олекса та показав їй рукою на дзеркало.

   В ньому, як на великому екрані, Катя побачила знайомі краєвиди тих світів, де їй довелось виживати та воювати. Вона, навіть, підскочила від несподіванки.

   Але щось змінилось. Спочатку, вона не могла зрозуміти, що саме. Проте, за мить, вона констатувала, що ці простори, дійсно, змінились. Вони стали прямими та гармонійними. Ніде більше вони не побачили лікуючого викривлення ліній в природі або архітектурі, ніде не було більше страхіть.

     Сусіди радісно перезирнулись.

     - Ти таки вилікувала їх, зробила гармонійними. Тепер ти можеш сміливо мандрувати там, нікого не боючись.

     - Е-е-е, ні! Краще я вже вдома побуду! – заперечила Катя.

     Дарина та Олекса розсміялись.

     - Ну, коли забажаєш, приходь.

     - Краще я вже просто буду до Вас в гості заходити. А хіба так легко туди потрапити?

     - Не всім. Але, оскільки ти – переможниця викривлених просторів, то….

     - Звучить просто, як «володарка Всесвіту»! – зашарілася дівчина.

     - Трохи є. Але ти ж, дійсно, переможниця!  Тому, гадаю, для тебе небесні сили зроблять виняток. Мені здається, що як тільки в тебе виникне бажання побачитись з друзями звідти, - Олекса кивнув в бік дзеркала, - ти одразу зможеш там опинитись.

     Катря хотіла йому вже заперечити, аж раптом згадала про хлопця з останнього простору та про Лойо, й заклякла.

     Маг та бабуся перезирнулись.

     - Тебе щось непокоїть, – констатував пан Олекса.

     Дівчина кивнула.

     - Кажи зараз, поки ми можемо щось зробити.

     - В мене там лишився … друг. Мені було б дуже шкода втратити з ним зв'язок.

   Вона зашарілася й у Дарини в душі все затріпотіло. У її онуки з’явився хлопець? Напевно, він герой, бо в тих умовах, в яких опинилася Катя…. Боже, що ж за нещастя? Чого ж той хлопець лишився там?

     - А який він?

     - Він класний! Він захищав мене й боровся з чорним чаклуном. Відважний!  Шляхетний! Справжній лицар! Шкода, що я не зустрічала таких в нашому світі!

     Пан Олекса уважно подивився на онуку та бабусю. В очах у тих застигло одне й те саме питання.

     - Просто лишити зв'язок я можу. Однак, подумай…те обоє, чи достатньо вам буде бачитись крізь простір?

     - А хіба можна щось зробити, аби Лойо опинився тут?

     «Ага, отже його звуть Лойо!» - взяла собі на замітку Дарина.

     Теоретично, можливо. Або можна транспортувати тебе до нього.

     - Тільки не це! – схопилася бабця. – Ми тільки щойно знайшли її, а Ви хочете її туди відправити?

     - Не прямо зараз, - почав виправдовуватись пан Олекса. – Але Ваша онука «вилікувала» ті простори. Там зараз вже безпечно.

     - Це добре, але ж її майбутня кар’єра?

     - Ало, а ви мене ніде не загубили? Якщо що, то я тут знаходжусь, - встряла в їхню розмову Катя.

     - То скажи мені, де б ти хотіла жити: там чи тут? – несподівано спитала Дарина.

     - Не ревнуй, звісно, я б хотіла жити з вами усіма. І хотіла, аби Лойо опинився тут. Однак, чи зможе він адаптуватись в цьому світі?

     - А ти? Ти б там змогла жити?

     - Ну, я ж звідти повернулась, тобто я там жила, ще й в гірших умовах. Та ці розмови ні до чого! Правда ж, пан Олексо? Всюди діє закон збереження енергії, так? 

     - Так. Саме так. Я не дуже знаюся на фізиці та її законах. А тобі вже про це казав.  Однак, я знаю закони магії. А вони говорять…

     - Що вони говорять? – знов підхопилась дівчина.

     «Та вона закохалась у того Лойо» - констатувала Дарина.

     - А вони говорять, що я можу спробувати транспортувати один предмет  туди, а інший – звідти. Точніше – обміняти місцями два предмети однакової маси.

     - Тоді закон збереження енергії не буде порушено! – радісно скочила з місця онука та почала танцювати. – Ура!

     - Чекай, не все так швидко.  Спочатку треба знайти той предмет, на який ми обміняємо Лойо, якщо він цього схоче. Тобто, завдань в нас є декілька.

     Радість Каті дещо вщухла.

     - Ти наразі відпочинь. Повертайся до батьків. А я поміркую над цим. Ми з тобою потім обговорімо це. Коли буде готова моя магія.

     - А, можливо, Лойо й не схоче потрапити у наш світ?

     - А ти хотіла б повернутись до нього?

     - Якби це не було пов’язане з мамою, з татом, з бабусями, - так. Але ж тут вся моя родина.

     - А в Лойо?

     - В нього всі загинули… Лишився брат, але я не знаю – чи вижив він. До нього мала дістатись царівна, з якою він хотів одружитись. Однак, остання битва… Мені невідомо, що там і як закінчилось. А Лойо зараз має бути командувачем свого війська.

     - Отакої! Толковий хлопець!

     Того вечора вони ще довго сиділи у пана Олекси та складали плани про майбутнє. Однак, на ранок Катя мала повертатись додому, тому близько опівночі вони пішли, залишивши пана Олексу в компанії Сніжка.