Розділ 58. Пояснення для Дарини

     - Дякую тобі, панночко, за моє визволення та за те, що ти знайшла мого Сніжка! – урочисто подякував їй сусід в присутності Дарини Остапівни.

     Змовники вирішили, що розкажуть дещо з її мандрів бабусі. Дарина була надто демократичною з молоддю, аби розуміти, що вони розповідають їм правду, а не кепкують з неї. 

   Зараз вони с бабусею сиділи за його раритетним столом, накритим тією ж скатертиною, що й напередодні свого зникнення. Тут було спокійно та затишно. Ніщо не нагадувало тих страшних подій, за яких зник і господар квартири, і його гостя. 

     За легендою, маг, який мав значну чаклунську силу, міг змінювати світи! Так казав пан Олекса, тоді, за столом,  напередодні свого зникнення. Отже, чорний чаклун відчув його силу  та могутність й вирішив завдати випереджальний удар, аби Олекса не лишив його викривлених просторів.

     Але зараз в квартирі було тепло й затишно. Сніжок бавився на підлозі з якоюсь іграшкою, й ніщо не видавало в ньому провідника по викривлених просторах. Він здавався звичайним пустотливим котом, що тішив гостей своїм привабливим мурчанням.

    На столі, в скляній вазі лежали гральні карти й кості. Карти, що лежали у Катрі в кишені почали пекти та вібрувати.

     «А-а-а, то вони хочуть до своїх!» - здогадалася дівчина та дістала їх й поклала на стіл.

     - Так он де вони були?!

     - Я ж рятувалась лише завдяки їм, - чесно визнала Катя.

     Пан Олекса і Дарина очікувально подивилися на неї.

     - Вони вказували мені шлях.

     - Як? – не могла зрозуміти бабуся.

     - Вони вібрували, пекли мене, а згодом я почала їх розуміти. Вони ж живі! Так, пане Олексо?

     - Звісно, - кивнув той.

     - Я так розумію, за допомогою карт ти прокладала крізь ці викривлені простори маршрут! – сказав сусід.

    - Який маршрут? – не зрозуміла Катя.

    - Маршрут, який би зробив їх прямими!

    - А Ваші карти й таке можуть? – вигукнула здивовано дівчина.

    - Вони могутні. Я й сам ще не знаю всього, що вони можуть, - визнав пан Олекса.

    - От розкажу комусь – не повірять же!

    - Я ж – повірив.

    - Так то -  Ви. А інші?

    - А що інші? В кожного з них, в кожного з нас є власні викривлені простори. І Всесвіт та наші сили комусь дають змогу їх подолати, а комусь – ні.

- Так Ви хочете сказати, що насправді ці світи не змінилися? Що це було якесь випробування саме мене? Тобто, це була демонстрація, підготовлена саме для мене? Демонстрація того, що я здатна потенційно зробити?

     - Я не знаю, - визнав маг. – Але, що я достеменно знаю – що в кожного з нас неодмінно будуть свої випробування в той чи інший спосіб та час.

     - То чи існують взагалі ці викривлені простори? Може, все це було грандіозною віртуальною реальністю? Або мене довели до божевільних галюцинацій?

   Дівчина згадала, як ще в дитинстві в неї винило питання, а чи не живуть вони всі у якійсь величезній матриці, якою керують, розважаючись, інопланетяни, наприклад. Зараз вона почала похапцем розповідати тодішнє припущення пану Олексі.

     - Може, це вони так розважаються? Вони створили для мене уявлення, ніби я перебувала там, ніби мені постійно загрожували ці простори?

    - Почекай-но. Але ти ж насправді терпіла голод і спрагу? Тобі було некомфортно?

    - Це надто м’яко кажучи! Мені було …, я, навіть, слова не можу підібрати, як мені там було. Я щомиті гадала, що минає остання секунда мого життя!

   - А Сніжок?

   - Що Сніжок?

   - Кіт якось реагував на довкілля?

   - Ще й як! 

   Катря згадала, як Сніжок постійно наїжачувався, щойно бачив щось підозріле.

   - Ну от!

   Але вона тепер не йняла віри словам мага. Може, вона просто з глузду з’їхала тоді та їй пора в дурку їхати?

    - Гаразд, не хвилюйся. Давай, ми зазирнемо в ті світи й впевнимося, що ти боролася не дарма!

    - Та я більше – ні ногою в те Задзеркалля! – підхопилась вона, ніби їй і зараз щось могло загрожувати.

    - Нікуди не треба йти, заспокойся. Сідай.

Шановні читачі! Пригоди Катрі наближаються до завершення, а я й досі не бачу від Вас зворотнього зв'язку, майже немає коментів. Через це, мені не зрозуміло, чи подобаються Вам її мандри, та взагалі, жанр фентезі. Продовжувати мені виставляти свої твори у цьому жанрі, чи - лише детективи та молодіжні романи? З любов'ю до Вас, Ваша авторка.