Розділ 55. Пояснення Тарена

     Вона придивилась на його обличчя та здивувалась змінам, що відбулись після перемоги над Арацелом. Пан Олекса, точніше - Тарен, виглядав тепер, водночас, і мудрим, і молодим, хоч під очима вже простежувались зморшки. На лобі, над переніссям виник барельєф могутнього лева з рогами замість гриви. А з очей линув такий добрий блиск, що сусід показався їй тепер найріднішою людиною.

     - Пане Олексо, тобто, Тарене, в мене до Вас купа запитань. Чому Ви одразу мені нічого не розповіли? Чому обрали саме мене? Чому не сказали про себе? Чому Ви казали про себе, що Ви – чорний маг? Як мені попасти додому?

    - Стоп, стоп, моя люба панянко! – ласкавим жестом зупинив її Олекса. – Давай, відповім тобі за чергою. Отже, якби я тобі розповів про твої майбутні пригоди, ти повірила б мені, скажи чесно?

    - Ні, - визнала Катя.

    - От! Тепер, а якби я тобі розповів про себе?

    - Також, ні.

    - Чорним магом я себе позиціонував тоді через те, що так відчував своє покликання. Тепер я розумію, що це був великий задум аби ввести в оману Арацела та всіх Лордів Темряви.

    - Чий задум? – стрепенулась дівчина, яка гадала, що все скінчилось.

   Слова Олекси про задум змусив її підозрювати, що все, що відбулось з нею, поки не закінчилось.

    - Того, хто керує нами.

    - Бога?

    - Не знаю, чи можна його назвати Богом. Мені він вважається Його Помічником.

    - Ісусом?

    - Та ні! У Творця є багато помічників і крім Ісуса. Я гадаю, що він нижче щаблем, ніж Ісус. Набагато нижче. Однак, Він – наш Вершитель.

     Катя вражено слухала. Все, що вона вважала казками, наразі виявлялось набагато ширшими поняттями, про які вона, навіть, чула. В голові в неї крутилась купа взаємовиключних понять та умовностей. Отже, вони існують одночасно у фізичному світі, де діють Закони, описані наукою, та у світі магії, де є дива, що поки не доступні науці? Якщо світи з мутантами можна було хоч якось пояснити – генетичними експериментами Вишніх або наслідками ядерної катастрофи, або умовами зовнішнього середовища планети, то я к можна пояснити вогонь з долонь Тарена? Джерело Життя в Блакиторії? Вона чула, що кристали можуть випромінювати лікувальний ефект. Але, щоб на всю планету?! Як? Як все це може діяти й чому?

     - Принцесо, не поспішайте. Поступово все вкладеться в голові. Просто потрібен деякий час.

     - Я так розумію, що зараз я не зможу потрапити додому? А взагалі?

     Тарен подивися в її сполошені очі, обійняв за плечі та заспокоїв.

     - Трохи згодом.

     - Фух! - видохнула Катя з полегшенням. – Нам щось треба закінчити?

     - Саме так. Основну силу ворога ми вже здолали. Тепер Вам  треба допомогти ще трошки підкоректувати простір. І тоді вже – додому!

     - Якщо трошки – я згодна, - просяяла вона у відповідь.

  Ясна річ, вона розуміла, що її згода нічого не означає насправді. Всесвіт чи його Задум, Вершитель чи як там ще його назвати, вирішив надати їй певну місію без її дозволу на це. Отже, «без мене, мене одружили»! Тому, можливо, її згода не має жодного значення.

    - Має, - мимовільно прочитавши її думки, відповів Олекса. – Ой, перепрошую. Я не хотів. Однак, в цьому світі я читаю думки. Тому не думай про щось надто особисте.

    - Добре, - повеселішала Катя. – До речі, я потрапила сюди за Вами та Вашим Сніжком.

    - Навіть, не сумніваюся. З ним все добре?

    - Звісно! Він мені так допомагав!

    - Отже, він тут не лише вештається, а й щось робить?

    - Так, він вміє…

    - Досить, досить, панно Неріен. Розповісте мені, коли будемо вдома та матимемо час. Зараз треба діяти швидко!

    - Добре. Одне питання: я можу залишити Вам Сніжка, аби не відволікатись на нього?

    - Гадаю, що так! Я вже за ним скучив!

   Катя погукала кота і той миттєво піднявся сходинками небесної драбини до них та кинувся до господаря. Олекса почав пестити свого улюбленця. Кіт почав радісно лизати господаря в щоки та ніс та тертись об шию.

    - Як це мило! – сплеснула руками мандрівниця.

   - О, ви ще теж побачитесь, - запевнив їх Тарен. – Отже, вертаю тебе в ту точку простору, звідки ти швидше дістанешся до наступного виміру.

    Він зробив оберт своєю рукою, клацнув пальцем, і Катя розплющила очі.

   Вона була в ліжку, в спальні мера Вукола. Лише Сніжка не будо поруч. Поруч, на спинці крісла висів її одяг: джинси, рожевий світшот, шубка… Вона нічого не зрозуміла. Все це їй наснилося? Про всяк випадок вона покликала кота. Однак, той не з’явився.

    Дівчина вилізла з-під ковдри, погляд ковзнув униз та вона побачила свої брудні ноги. Доки до неї ніхто не увійшов, вона пошукала очима кухоль води, та знайшовши, метнулась помити ноги. 

    Привівши себе до ладу й одягнувшись, вона сіла у крісло в очікуванні відвідувачів та полинула подумки до батьків. Скучила вона за ними та бабусями неймовірно! Нічого, Олекса пообіцяв, що незабаром вона потрапить таки додому! Ото в неї буде радості!..