Розділ 43. Битва

     Те, про що розповідав Лойо, було для неї якимсь дивом, в яке було важко повірити. Виявляється, в них також були друзі, що мешкали неподалік від Раеса, на супутній планеті. Звали їх каери, й вони були  досвідченими воїнами. 

     - То чому ж вони й досі не побили всіх стрибунів?

     - Є деякі закони наших світів, які неможна порушувати. Головний з них говорить про те, що неможна втручатись в розвиток іншого світу.

     - Навіть, якщо тому світу загрожує загибель?

     - Так. Проте, якщо виникає, дійсно, загроза повного знищення, дружній світ може допомогти, але втрутитись не повністю, а частково.

     - Щось я про подібне вже чула, - пробурмотіла невдоволено Катря. – Однак, я гадала, що це – лише фантастика. А виявляється, це – безглузда реальність!

     - З точки зору Всесвіту, можливо, й не безглузда. Світ, який не вміє себе захистити, не має права на існування! – заперечив їй Лойо.

     - А якщо цей світ лиш народжується і ще не має інструментів для власного захисту?

     Юнак потиснув плечима.

    - То чим вам зможуть допомогти каери?

    - Всім. Стрибуни їх бояться. Стрибуни взагалі бояться світла та сяйва. А в каерів багато сяйва. Окрім того, вони також можуть надати нам кокони!

    - Якого сяйва?

    - Побачиш. Тепер нам слід відпочити.

    - Каери також будуть в коконах?

    - Вони не мають в цьому потреби. В них і так є аура, яку стрибунці не можуть вразити.

    - Нічого собі! – здивувалась вона.

    - Так, це – могутня раса!

    - А за себе ти не боїшся? - спитала юнака Катря. – За твою родину?

    - Золотокосо феє, не хвилюйся. Тебе та твого дивного Сніга я зможу захистити!

     Лойо шанобливо провів її до шатра, а сам влаштувався біля входу на хутрі якогось хижака. От хлопець! Як же він був не схожий на її недолугих однолітків. Ті вважали себе крутими, якщо могли перемогти в комп’ютерній грі, або гуртом чинили напад на слабших. А це -  справжній взірець чоловіка, яким повинен стати кожний юнак! З таким, дійсно, не пропадеш. А, якщо вже доведеться загинути, то як говорять – «померти разом в один день!»

     Вона миттєво занурилась в сон, в якому вона весь час боролась з дивним тваринами…

     Наступного ранку вона прокинулась від гучного звука сурми. Лойо чекав на неї з кухлем води. Нашвидкуруч вмившись та напившись, вона надягнула на себе золоті лати, які приготував для неї принц, та вибігла за ним, суворо наказавши коту сидіти у шатрі.

     Зараз вони знаходились на холмі, й згори їм було добре видно всю панораму битви, яка щойно розпочалась. Перед ними, тримала їх захист лінія істот в блискучих панцирах зі списами та білими щитами в руках.

    Це були, ніби й люди, однак, голови в них були надто витягнутими та високими, аби бути людськими. Вона пам’ятала про земні африканські племена. В яких штучно розтягували шиї та голови, вважаючи це за взірець краси. Однак, ці лоби та тім’ячка були ще витягнутішими! До того ж, на них були надягнені й високі шоломи, від яких в боки та вгору відходило жахаюче біле пір’я з чорною облямівкою. На наплічниках були пазурі, обернені кігтями вгору. Замість звичайних лат, на них були вдягнені металеві довгі каптани. Щити містили магічні восьмипроменеві зірки, від яких відходило сліпуче біле сяйво.

     - Їхніми списами можна вражати, як звичайно, так і променями, - пояснив Лойо.

     Командувач каерів подав сигнал до бою, провівши в повітрі мечем й битва почалась. Хоча Лойо й попереджав її про технічну захищеність стрибунів, Катря зі здивуванням побачила, як натовп стрибунів переливається на сонці веселкою та  величезною зграєю наближається до міської стіни. Вони пересувались, ніби справжні коники-стрибунці, гігантськими стрибками.

     - То камені з синьою енергією, - пояснив принц.

     - Каерам це – не поміха. А от нашим раесянам це може завдати шкоду.

     - Панна Неріен, чи можу я Вас залишити аби прийняти участь в бою?

     Катрі було дуже шкода, якби Лойо загинув. Вона хотіла заборонити йому воювати, однак, вона й розуміла, що для нього – справа честі воювати разом з братом за свободу власного простору.

     - Можете, але за однієї умови: я піду з Вами.

     - Ні! – категорично заперечив Лойо. - Ви для нас – найвища цінність і ще допоможете нам. А я повинен допомогти своєму братові. Дивіться!

     За цей короткий час, лінія оборони каерів відтіснила загарбників подалі від міста. Борго, разом з іншими, чимскоріш переслідував стрибунів в захисному коконі.

     - Я боюсь, що його заманюють у пастку, - вигукнув юний Райд.

     - Яким чином?

     - Подивіться вперед, там де убачається піраміда!

     Катря вхопила підзорну трубу та почала розглядати поле битви.

     - Ні, ще далі! Я зараз наведу! От!

    Юнак вхопив її за голову та силоміць притягнув до окуляра. Спочатку Катерина хотіла обуритись за таке нечемне поводження з її особою, але тут вона, дійсно, побачила темну піраміду. На її сходах стояла надзвичайно гарна темношкіра дівчина в захисному коконі, що молитовно склала руки на грудях та з тривогою дивилась на битву.

     - Це – пастка? Якась омана зору?

     - Ні, це – Аніела, наречена Борго. Боюсь, що саме біля піраміди на нього й очікує пастка! Мені треба дістатись туди та підтримати його! Катря помітила за захисним коконом Аніели страшну прозору постать величезного стрибуна.

     - Так, вони вміють тримати своїх бранців.

     Борго проривав лінію оборони стрибунів та наближався до піраміди.