Розділ 30. На плоту

     Раптом правий бік їй обпекло вогнем. «Карти»! Вона схопилась за кишеню та витягла колоду. Дійсно, частина з них вишукувалась в стрілку, вказуючи напрям. Попетлявши трохи вузькими проходами між кістяками, вони дістались стрімкої річки.

    Кіт підбіг, понюхав та напився води, Катя наслідувала його приклад, та завбачливо наповнила свій кухоль. Чогось їстівного вони поки що не побачили. Однак, їй спала слушна думка про сплав водою. Річка неодмінно кудись їх приведе. Але плисти сама вона не зможе, тим паче – зі Сніжком. Отже, треба зробити плота!

     Знаючи напевно, що чекати на допомогу немає звідки, вона прийнялась до роботи. Познаходила висхлі стовбури дерев та заходилась біля них. Пиляти їх було нічим. Однак, вони також виявились пустотілими. Вона спробувала зрушити їх з місця, і їй це легко вдалося.

     Отже, вона постягала на берег кілька таких стовбурів, міцно зв’язала їх своїм джгутом й обережно випробувала конструкцію. Пліт ніби не розсипався. Отже, треба було ризикувати, іншого виходу вона не бачила.

    Дівчина зручніше всадила кота, а потім обережно розмістилась на плотові сама. Вона непокоїлась, що він не витримає її ваги. Проте, все було чудово.

     Отож, вона вмостилась на старих стовбурах, та відштовхнулась імпровізованим шестом від берега. Міцно обійнявши кота правицею, вона іншою рукою трималась за ремінь, що був надійно прив’язаний до плоту.

     За бортом почали швидко минати дивно-потворні кістяки, скелі, кам’янисті пустелі, а потім почались й закам’янілі ліси.

     Може, це невдовзі скінчиться? Дихати вона ж могла тут спокійно,а  отже – тут мають бути рослини, які виробляють кисень? Повинно ж були б тут лишитись хоч трохи нормальних рослин? Подумавши так, Катя здивовано констатувала, що вона навчилась користуватись тими знаннями, які отримала в школі. Це було так дивно!

    Раніше, вона, як й її однокласники, легковажно гадала, що шкільні знання їм ніколи не знадобляться, що вони даються просто, як символ дорослішання чи що. І лише зараз зрозуміла важливість того, що вона отримала у школі. Отже, якби вона вчилась ретельніше, то, можливо, вона б вже була вдома, а не блукала невідомо де! Катря добре вчилась, але не була відмінницею. А, от якби!...

    Якщо вона зможе повернутись додому, то вона уважно вчитиме все, що в неї під рукою опиниться!

     Стрімка течія швидко несла її повз берегів. І, дійсно, за кілька хвилин вона побачила, як береги стали зеленішати, й  поступово почала з’являтись всіляка зелень. Невеличкі кущі змінювали насадження молодих дерев, а, отже – вони були результатом чиєїсь праці.

      - Ура, Сніжку, ми знайшли цивілізацію!

     Вона вхопила жердину та почала гальмувати рух плота. Прибившись до берега, вона обачливо витягла плота. Може, він їм ще знадобиться? Кіт стрімко вирвався з її рук та побіг на травичку , та жадібно почав її їсти.

     - А мені що їсти? Теж траву?

     Вона уважно роздивилась та побачила численні та різноманітні дерева. На одних росли червоні та сині ягоди, на інших – щось, схоже на банани. Врешті решт, їй набридло всього боятись, й вона почала їсти все підряд.

     «Банани» й на смак скидались на наші банани, тільки були більш соковитими. «Отаких би нам насадити!», - пожалкувала вона.

     І зараз же подумала про те, як вона скучила за звичайним хлібом! Скільки вона вже мандрувала цими поганючими викривленими просторами,а жодного разу їй не вдалось поїсти хліба. От коли починаєш цінувати звичайні речі, на які не звичайно звертаєш уваги!

     Поїдаючи з насолодою фрукти та складаючи їх про запас, вона почула спів пташок! Давно вона не його чула! Отже, нині вона знаходиться на «нормальній» землі, й їй треба шукати людей.

     Вона витягла карти й уважно вдивилась в них. Кілька зображень ледь пульсували, однак, за їхнім пульсом можна було припустити приблизний напрямок її руху. 

     «Ох, що ж за доля мені така випала, весь час продиратись крізь якісь хащі?» - жаліла себе вона, доки не вийшла на більш-менш «цивілізовану» стежину. Тут вона звеселішала, звідкись взялись сили. Й вона, мало не пристрибуючи, поспішила до обрисів… сірого міста.

Дорогі читачі, не забувайте підписуватись на автора та ставити вподобайки! Попереду багато цікавого!