Розділ 28. Вдома

     А в цей час вдома все залишалося, як завжди. Вранці Дарина Остапівна здивувалась, побачивши, що онука вже встала. Погукавши та не знайшовши Катрі, бабуся згадала їх розмову про поїздку на дачу та вирішила, що дівчата рушили туди спозаранку.

     Вона набрала номер онуки, але та не відповідала. «Точно, в дорозі!» - ствердилась у своїх здогадках Дарина, пригадуючи, який поганий зв'язок по залізничному шляху. Нічого, вони поїхали цілим колективом, хай веселяться, поки молоді! Приїде – зателефонує.

    В обід вона згадала, що звечора вони разом з онукою збирались піти до сусіда. Їй стало цікаво, чи ходила Катя до Олекси, чи – ні. Вона вирішила привітатись з хорошим сусідом, а заодно, й поцікавитись їхньою вечірницею. Тому взяла щойно спечених млинців з вишневим варенням, яке Олекса дуже полюбляв, та подзвонила в двері.

     Дивним виявилось те, що двері були трохи відчиненими.

     Вона погукала Олексу, однак, він не відізвався. Може, забув двері зачинити, а сам на балконі стоїть, курить?

   Голосно гукаючи сусіда, вона навшпиньках прокралася крізь коридор та кімнату й здивовано зупинилась. В квартирі нікого не було! Отакої! Як же це він пішов з дому й не зачинив дверей?

     Що ж було робити?

     Позадкувавши з квартири, вона побачила в коридорі на тумбочці ключи.

     То, він ще й ключи забув? Дарина замкнула квартиру й поклала ключи у кишеню. Раптом загубить, то в неї буде дублікат.

     Отже, всі порозбігались, хто куди. Нічого, вона поки спокійно приготує обід та вечерю. Раптом, Катя повернеться ще сьогодні?

     Коли ввечері їй подзвонила мама Каті, бабуся відповіла, що відпустила онуку в «похід» на дачу о приятельки. 

     - А Ви її контролюєте?

     - Аякже! – запевнила невістку Дарина.

    Однак, після розмови з невісткою, вона вирішила таки перевірити, чи все добре з онукою. Бабуся знайшла в записнику телефон бабці однієї з дівчат та зателефонувала тій.

     - Доброго дня, Марусю, як там наші дівчата?

     - Все добре.

     - Слава Богу, а то моя не дзвонить, а я ж хвилююся….

     - Та все добре! Це ж моя дача, там безпечно. Однак, покриття немає, тому й не дзвонять. Та вони на всьому готовому там. У нас там консервації на рік вистачить!

      - То й добре.

      - Гадаю, за пару днів приїдуть, канікули ж закінчаться.

      - Угу, - в Дарини відлягло від серця.

    Дійсно, що з ними там може трапитись! Живуть в цивілізованому селі, в хорошій господарській  садибі! Тому, дівчину поки що ніхто не шукав. Всі були впевнені, що вона знаходиться на відпочинку…

     А от те, що вона давно не бачила свого сусіда Олексу почало її непокоїти. Якщо він кудись їхав, то, зазвичай, просив саме її приглядати за Сніжком! Однак, скільки вона не заходила до сусідської квартири, ані господаря, ані кота досі не було. Невже, Олекса взяв його з собою? Але, як легковажно забув зачинити двері?!..

     Катря не приїхала ні наступного дня, ані – третього.

     Але, Дарина Остапівна не хвилювалась. Напевно, сподобалося її онуці на тій дачі. То, хай відпочине, набереться сил перед навчанням!..