Розділ 11. Жахіття

     Дівчина почала розгублено роздивлятись жахіття. Чим воно може загрожувати їй? А загрожувати було чим!  У істоти було три голови. На крайніх було по одному рогу, на середній – цілих два! З очима в цієї помилки створіння також були проблеми. Їх було лише по одному, але … Але вони були видовжені у вертикальній проекції, з страшними звірячими зіницями, що дивним чином контрастували зі світло-сірими, майже прозорими райдужками. Цей контраст надавав взагалі жахливого виду головам одоробла. Однак, пащі в нього були – те, що треба! Цілих три, та ще й с громад ними кликами.

     Отакої! Не було в неї проблем, то чорти накачали! Хто б міг так «пожартувати» з неї? І, взагалі, чи існує Всесильний Бог, чи ангели, які могли б захистити її від такого жаху? Відповіді на ці запитання вона поки що так і не отримала. А отже, їй треба було вирішувати проблему самій!

     Порив вітру почав дмухати в її бік, і дівчина заклякла. Зараз він її відчує й тоді їй прийдеться непереливки… Істота важко покрутилася на місці, почухала в одній зі своїх потилиць та почала спускатись в бік містечка. Напевно, з нюхом у неї було не дуже добре! І за це подяка Богові!

     Вкотре зітхнувши та набравшись хоробрості, Катря обережно пішла за нею. Наразі її непокоїла лише одна думка. Що з нею зробить такий велетень, якщо впіймає? Розірве та з’їсть? Чи зважить на її «незвичний» тутешній вигляд та залишить для якогось власного зоопарку? Перелякана Катря понеслась хвилями страхітливої фантазії далі. Як воно – сидіти в клітці  місцевого зоопарку? Вона сидітиме та буде їсти й пити те, що їй даватимуть, справлятиме нужду на очах таких звірів, спатиме, а ті тішитимуться її «дивакуватістю» та отримуватимуть за неї гроші. А чи взагалі тут є гроші? Може, вони ще не доросли до них?

    Далі, її міркування понесли її в бік генетики. Наразі вони «пройшли» теорію Дарвіна. От, вона й замислилась, яким шляхом могла йти еволюція у Всесвіті та на Землі. На її планеті людини й тварини були такими гарними, а тут  такими потворними! Як це може співіснувати в одній Галактиці? Хоча, вона одночасно з цим подумала про те, що не знає достеменно, чи у власній Галактиці вона нині знаходиться. Й до того ж, можна намагатись зрозуміти раціональний світ, а не казковий, тобто, потворний світ викривленої реальності!

     Однак, ці потвори наводили її на цікаві роздуми. В казках та легендах її рідної планети існували численні історії про однооких, двоголових величезних монстрів, про триголових драконів… Якщо ці потвори, чи то – тварини, прилітали раніше до них? І тоді, ці легенди – не легенди, а істина?

    Катря стріпонула головою. Навіщо їй це? Не хватало ще займатись космічною генетикою та теорією еволюції! Нехай фахівці цим займаються! Тим більше, що актуальним зараз є питання про втечу від потвор!

      А вони ще страхітливо ревли, наводячи додатковий жах на все навкруг.

     Побачивши величезне трьохголове одоробло, Катя згадала всі страшні казки, легенди та міфи, які колись полюбляв їй читати дід. Проте, Еней з друзями, нібито, потрапив в полон до одноокого велетня, однак, голова теж була одна. А в цього страшка їх було втричі більше! От тепер, Катря й замислилась над відомими їй казками. Можливо, люди розповідали, дійсно,  про те, що бачили. Але правда була такою страшною, що повірити в неї було неможливо. Тому, люди переказували чутки про таких мутантів, й прийдешні покоління гадали, що це – казки, витвір чиєїсь хворої фантазії. А виявляється, що такі страхіття, дійсно, існують. От тільки, яким чином вони потрапляли до них, на Землю? Чи, може, в сивій давнині також існували  портали між Всесвітами?

     Несподівано, неподалік містечка, вона побачила лісок, який з усіх боків оточив поселення. Отже, їй доведеться подолати й шлях через нього. Цей ліс здавався дивним через те, що мав велику кількість кам’яних брил у вигляді природних арок та був зовсім не очищений для проходу. Вона не бачила в ньому навіть стежинок.

     Все це здавалось їй загрозливим. Чому, неподалік міста, зарослі були непрохідними? Чому тут вона не чула, навіть, цвірінькання пташок? Може, монстри повиловлювали та повиїдали їх всіх?

   Вона пригадала жахливу стрічку «Поворот не туди», яку її умовили колись подивитись приятельки. Фільм виявився абсолютно гидотним. Наприкінці вони всі були незадоволені. Але там йшлося про родину мутантів, які повиїдали усе в лісі. То, може й ці монстри такі ж?

    Тут вона сказала сама собі:» Яка ж ти дурна, Катю! Подивись на них. Скільки ж таким потворам треба з’їсти аби наїстися? Звісно, що вони все повиїдали! Ти опинилась тут для них дуже доречно! І треба терміново вносити звідси ноги!»