РОЗДІЛ XI. ТЕРИТОРІЯ НОЧІ

- Ось ми і дійшли до Темної Сторони, - задоволено промовив Вестон, потираючи руки, - тут, принаймні, ми хоча б приблизно знаємо, що нас чекає.

- І знаємо куди треба йти, - додав Арт.

- Що значить куди? – посміхнувся Семен. – Вперед. Це ж ясно, як день.

Ніхто не засміявся від його жарту, від чого хлопець трішки зніяковів. Друзі впевнено перетнули кордон. Вони опинилися на прекрасній зеленій галявині залитій сонячним світлом.

- Ви не повірите, але ці землі звуться Землями Ночі, - заговорив вражений Вестон.

- Чому вони так звуться? – поцікавилася Катя.

Вестон не встиг відповісти, його обірвав Денис:

- Народ, вам слід озирнутися.

Всі, включно з гномом озирнулися. Позаду, замість Території Землі, вони побачили Світлу Сторону, яку залишили багато днів тому.

- Ця галявина є продовженням тієї, що була на Світлій Стороні, - вказала на очевидне Оля.

- То ми що, виходить навіть з місця не зрушили? – буркнула Катя. – Як же це так?

- Існує легенда, що ті, хто подолав Землі Стихій, - промовила Ваіла, - більше не будуть змушені їх долати. А ми подолали.

- То ці землі насправді не існують? – запитав Денис.

- Схоже, що ні, - погодилася Ніада, - чи вони вбудовані в сам Кордон. Я не знаю, - чарівниця розвела руками, - ми стільки йшли, стільки пережили, а виходить – ми й досі на початку.

- Ні, не на початку, - заперечив Семен, - гляньте, як я можу.

З руки хлопця вирвався струмінь вогню. Задоволене обличчя Сема випромінювала щастя.

- Круто, - протягнула Катя.

Вона швидко дістала пляшку з водою і спробувала магію води. Вода слухняно вибралася із пляшки і підкорялася всім повелінням Каті. Денис і Оля не стали чекати в черзі і теж випробували свої сили. Тепер кожен з них володів силою своєї стихії.

- Ми не даремно подолали цей шлях, - мовив Вестон, - та й Землі Стихій існують і не дозволяють темним дістатися навіть до Кордону. Просто тепер, ці землі не існують для нас. А Переможці здобули свої сили.

- Як так сталося, що ми так швидко опанували свої сили? – запитав Денис, одночасно створюючи маленькі смерчі. – У книгах і фільмах герої опановують магію чи щось інше значно довше, інколи роки. А ми пробули на землі своєї стихії всього по кілька днів.

- Це тому, що це у книгах і фільмах, - відповіла Ніада, - ви завжди були прив’язані до своїх сил. Вони завжди спали в вас. Тож цих кількох днів цілком вистачило. Але це не означає, що ви навчилися всього. Побачиш, що ви зможете робити через рік.

- Народ, - втрутився Вестон, - мені здається ми надто відволіклися. Слід іти далі, а не стовбичити тут і тішитися новими силами, чи жалітися, що теоретично ми не подолали жодної відстані за всі ці дні. Пішли вже.

- Слухаємося, шеф, - відповів Семен, віддавши честь, наче військовий.

Тепер йому вдалося розсмішити друзів, всіх, окрім Вестона.

- То чому ці землі так звуться? – ні з того, ні з сього запитала Катя, коли вони вже вирушили.

- Що? Не зрозумів. – перепитав Вестон.

- Ну, до того, як ми помітили, що позаду Світла Сторона, ти хотів відповісти чому ці землі називаються Землями Ночі.

- А-а, - згадав гном, - бо тут живуть нічні істоти – вампіри, перевертні, вовкулаки, гобліни, тролі.

- Ого, краще б я не питала, - зітхнула Катя, - і всі намагатимуться нас вбити?

- Ще й як, - погодився Вестон.

Далі йшли мовчки, аж поки попереду не з’явилася гора.

- Добре, народ, - заговорив Вестон, - треба приймати рішення.

- Яке рішення? Я щось пропустив? – спохватився Семен.

Вестон вишкірився до хлопця:

- Ти щось забагато жартуєш, - Семен мовчки розвів руками, гном продовжив, - попереду нас чекає роздоріжжя. Якщо обійти гору зліва, то потрапимо у місто вампірів, якщо справа – то на територію тролів, а якщо піднятися на гору, то зустрінемо гоблінів.

- А варіантів, де нікого не зустрінемо нема? – запитав Семен.

Вестон кинув спопеляючий погляд на хлопця і той жестом застебнув блискавку на губах.

- Які з цих істот менш небезпечні? – запитала Катя.

- Це те ж саме, що питати, яка отрута менш отрута, - розсміявся Арт, - вибір нас чекає ще той.

- Я до тролів не піду, - мовила Ваіла, - ви як хочете, але без мене.

- Гобліни теж не подарунок, - почала Ніада, але Оля її перебила:

- Стривайте, спочатку поясніть детальніше про цих істот, не всі ж так в них обізнані.

- Слухайте, - повчальним тоном почав Вестон, - тролі – найбільші з цих трьох видів. Плюс, вони найсмертоносніші. Тролі величезні, під три метри, з гострими пазурами і зубами. Вони не відзначаються високим інтелектом, але сили їм не займати. Будь-хто з нас у бійці з тролем сам на сам був би щасливчиком вийти з сутички живим. А там тролів дуже багато.