РОЗДІЛ IX. ЗЕМЛЯ ВОГНЮ

Друзі прийняли рішення відпочити до наступного ранку. День був багатий на події і хоч він ще не закінчився, ватага вирішила не додавати до нього нових подій.

Перш ніж стати табором, вони відійшли від узбережжя достатньо далеко, щоб до них не долетіли стріли (русалки могли повернутися будь-якої миті. Там, де вони зупинилися, пісок змінився травою. Вестон поставив намет, але всередину поки ніхто не йшов. Арт розклав багаття назовні. Друзі вирішили провести пікнік на відкритому повітрі.

Всі восьмеро посідали навколо багаття, хоча й було доволі тепло, і весело гомоніли. Кожен переповідав свої враження від сутички і про свої переживання.

- Мені не вдається створити водяну кулю чи щось таке, - раптом сказала Катя.

- Ти про що? – перепитав Вестон.

- Ну, ми ж ще на Землі Води. У Дениса виходило утворювати мініатюрні смерчі, вітер з рук видувати, а в мене таке не виходить, - похнюпилася дівчина.

- А воно і не має виходити, - заспокоїла її Ніада. – Вітер – не рідина, його можна утворити з нічого. З водою і землею так не вийде. Щоб керувати цими стихіями, треба мати їх при собі.

Ніада дістала флягу з водою і жестом запросила Катю щось зробити. Катя злегка змахнула рукою і вода повільно вилилася з фляги. Вона зависла у повітрі і скрутилася в кулю. Ясна посмішка осяяла обличчя Каті.

- Тобі завжди треба буде мати флягу на поясі, - сказав Денис, - щоб мати при собі свою стихію. До речі, я в одному мультику бачив про магів стихій. Там дівчина могла заморожувати і розморожувати воду.

- Зараз спробую.

Катя зосередилася. За мить куль замерзла і впала на траву. Ще за секунду куля знову розморозилася, вода ненадовго розтіклася, але Катя знову підняла її у повітря. Тоді вода почала кипіти і перетворилася на пару.

- Круто! – протягнула Оля. – Я теж так хочу.

- Зможеш, - запевнила її Ваіла, - тільки з землею.

- В тому ж мультику, - сказав Денис, - дівчина, яка керувала землею навіть навчилася керувати металом, бо той, фактично, теж з землі.

- Ого, я теж спробую, - захоплено проговорила Оля.

- Денисе, я якби тебе не знала, то подумала б, що ти якийсь шпигун, - раптом серйозно сказали Ваіла.

- Ти про що? – невимушено запитав хлопець.

- Якось ти надто багато знаєш про магію. Надто легко орієнтуєшся у новому для тебе світі. Ти скоріше за Ніаду вигадав як врятувати Сема. З рюкзаками – теж була твоя ідея. Як?

Всі звернули погляди на Дениса від чого він зніяковів.

- Просто я завжди любив магію. Я бачив всі фільми і читав всі книги, які міг знайти, про магію, чарівні світи. Я завжди мріяв про якусь пригоду, про те, щоб бути магічною істотою. І те, що зі мною зараз відбувається – втілення моїх мрій. Мабуть, тому я й так легко орієнтуюся тут. Бо я жив у цьому світі все життя, тільки у власних мріях.

- І ти завжди вірив, що все це реальне? – запитала Оля. – Ця магія, чарівні світи. Вірив, що побачиш колись таке, бо я не могла повірити навіть, коли побачила.

- Я вірив, - чесно зізнався Денис, - я багато у що вірив, але майже не сподівався, що колись побачу щось таке на власні очі.

- Будемо сподіватися, що твої пізнання в світі магії ще не раз врятують когось з нас, - сказав Семен до Дениса і похлопав його по плечу, - чекатиму твоїх порад, як мені розібратися з моїм Хранителем.

- Розберешся, - запевнив його Денис.

Друзі ще довго гомоніли, а повечерявши, мирно поснули у наметі. Зранку їх чекали нові випробування. І вони вже здогадувалися про ті випробування. На Території Вогню виднівся височенний вулкан. Спокійним він не виглядав. Але друзі без слів домовилися до ранку не звертати на нього увагу.

Ранок настав надто швидко. Короткий перехід привів їх до межі між Землею Води і Вогню.

- Ні! Так не чесно! – вирвалося у Семена, коли він побачив, що коїться попереду.

Хлопець розвернувся і ступив кілька кроків у бік моря, наче збирався повертатися на Світлу Сторону. Потім він опанував себе і знову підійшов до друзів.

Вулкан постійно вивергав лаву і лава заливала все навколо. Також було очевидно, що вулкан і є Хранителем. Він був живим і закликав Семена до себе. Хранитель не нападав поки той був на Території Води.

- У Каті і Дена був хоч якийсь шанс адаптуватися. – скаржився Семен. – А мені зразу з Хранителем боротися? Я ж ще навіть не знаю чи є в мене ця сила.

- Є. – запевнив його Денис. – Ти зможеш.

- Легко тобі казати. – буркнув Семен.

- Так, ситуація в тебе складна, - втрутився Арт, - ми тобі допомогти не зможемо. У лаву ми не зможемо увійти. Навіть якщо ти розгорнеш її своєю силою – температура буде зависока для нас.

- А для мене? – знову буркнув Семен.

- Ти ж Переможець Вогню, - підбадьорив його Денис, - значить тобі висока температура – не завада. Ти впораєшся, погасиш лаву і тоді ми пройдемо по Землях Вогню.

- Ми віримо в тебе, - підбадьорила Катя.

- Так, віримо, - повторили всі майже в один голос.