- Успіхів вам діти, - мовив кентавр, який віз Ярестела, - ми всі сподіваємося, що вам усе вдасться і всі ви повернетеся цілими.
З цими словами кентавр потиснув кожному руку. Решта кентаврів наслідувала його приклад. Після цього стадо розвернулося і помчало геть.
- А вони вас назад не повезуть? – поцікавилася Катя.
- Ні, - відповів Ялаку, - у нас ще є інші справи.
- Цікаво які? – не вгавала Катя.
Ялаку не відповів, лиш посміхнувся. На мить зависла мовчанка, але потім заговорив Ярестел:
- Перш ніж вас відправити в дорогу, в нас є для вас подарунки – спеціальне спорядження.
Кентаври залишили всі припаси неподалік і маг підійшов до них. Він підніс один, непримітний на вигляд, рюкзак, чи торбу важко правильно назвати цю річ.
- Сучасні технології, - всміхнувся Семен.
- Нехай зовнішній вигляд не вводить вас в оману, - серйозно озвався Ярестел, - це не простий рюкзак. – маг закинув рюкзак на плечі і той одразу зник. – Він стає невидимим, коли ви його одягаєте, а ще головніше – невагомим. Ви не відчуватимете його присутності поки не потягнетеся рукою, щоб його зняти.
- Класна річ, - протягнув Денис.
- Всередині буде все, що вам потрібно. – продовжив Ярестел. – Там є їжа, зброя, одяг, треба тільки уявити, що ви хочете витягнути і ви це витягнете.
- Тобто? – поцікавилася Оля. – Хочете сказати, що там все є?
- Не те що б все, але дуже багато. І головне – там є намети. Ці намети дуже сильно подібні до Прихистку. В кожному рюкзаку є по намету, але я сподіваюся, що ви користуватиметеся одним, житимете разом.
- Так і буде. – запевнив Арт. – Не можна розділятися на ворожій території.
Маг поставив рюкзак на землю і продовжив говорити:
- Також у мене для вас спеціальні обладунки, - Ярестел обірвав себе після спопеляючого погляду Фіа, - тобто, лати.
І він дістав щось схоже на футболку з довгим рукавом і звичайні штани. Вони були якого сірого відтінку, але на лати аж ніяк не схожі.
- Це такий жарт? – спохмурнів Семен.
- Зараз подивимося, - таємниче відповів маг.
Ярестел змахнув рукою і нізвідки з’явилися вісім примірочних будок, наче у магазинах одягу:
- Одягайте під свій одяг, - скомандував він.
Всі восьмеро взяли свої лати і слухняно позаходили в будки. За кілька хвилин діти повиходили назад. Як тільки хтось виходив, його будка одразу зникала.
- Це ж просто додатковий одяг, - буркнув Семен.
Ярестел нічого не відповів, він витягнув меча і сильно штрикнув хлопця у живіт. Семен не на жарт злякався, він ступив крок назад і сів на траву. Згодом хлопець виявив, що єдиним постраждалим була його сорочка (залишилася дірка). Латна футболка, як він сам її охрестив, і сам Семен залишилися цілими і неушкодженими.
- Це ж круто! – після тривалої паузи заявив Семен. Хлопець підвівся і з недовірою оглядав власний живіт, наче кожної миті чекаючи, що звідти рікою потече кров. – Такі лати мені дуже подобаються. Вони значно кращі за ті, в яких нас тренували тренери.
Ніко кинув на Семена осудливий погляд але промовчав.
- Ці лати не захистять вас повністю, - заговорив Ярестел, - але це дуже хороший і надійний щит для вашого тіла там, де він його прикриває.
- Це ж як у Фродо. – захоплено проговорив Денис. Всі кинули на нього запитальний погляд і хлопець знітився. – Володар Перстнів.
- Здається, я дивилася, - підтримала Оля, - непоганий фільм.
Ярестел пропустив ці репліки повз вуха і продовжив говорити:
- Це все, що ми вам можемо дати. У рюкзаках є вся необхідна зброя. Як тільки ви зайдете на землю своєї стихії, - звернувся він до Переможців, - ви відчуєте свою силу і навчитеся її контролювати. Краще це робити швидко, бо вам доведеться зіткнутися зі Стражем.
- Стражем? – перепитала Катя.
- У кожної землі є свій Страж. Він підкориться тільки Переможцю Стихій. Я певен, ви їх здолаєте. І найголовніше – вам треба просто зайти в Вежу. Якщо там буде хоча б одна світла істота, а Переможці Стихій теж світлі, то я зможу через вас скористатися магією і повернути Вежу на місце.
Катя мала ще кілька запитань про вигляд Стражів і так далі, але який в цьому сенс? Незабаром вони самі все побачать.
Всі восьмеро вже були у латах, одягнули рюкзаки і стали в очікуванні невідомо чого. Прийшов час прощатися. Ярестел, Ялаку, Фіа і Ніко по черзі обнімали кожного майбутнього мандрівника і казали напутні слова.
- Щось ви мало нас дорогою тренували, - всміхнувся Семен до Фіа.
- Просто хотіли вас провести, - відповіла на посмішку жінка.
- Удачі вам всім, - тремтливим голосом мовив Ялаку і на його очах забриніли сльози, які гном стримав.
- Вам усе вдасться, - в один голос сказали Ніко з сестрою і з посмішкою поглянули одне на одного.
- Я вже, мабуть, набриднув вам своїми теревенями, - всміхнувся Ярестел, - тому скажу просто – бережіть себе.