***
Скажи мені Солдате, як зуміти мені своє сумління
Врешті вгамувати? Якби ж домовитися з ним могла!
Аби воно лишилося, але й не зупиняло у мені життя.
Й не викликало щохвилини сорому за те, що я жива…
Навчи мене Солдате, як маю я із цим віднині жить?
Як можу я забути зло, відправивши його у забуття?
Дай лише знак, прошу! Щоби могла я вільно дихать.
Хоча чи можна після цього жити? Чи просто бути?
Не дай мені Солдате позабути, яку ціну ти заплатив,
Аби могла я далі не тільки жити й новому дню радіти,
Але взяти до уваги пережите й в собі зробити коректив:
Стати Людиною, і з гідністю життя за двох прожити!
***
Відредаговано: 29.02.2024