***
Усі ми знаємо, як кажуть, коли вказуємо на інших,
Один палець тицяєш у них, та чотири тикаєш собі.
Ми досить легко бачимо й недоліки, й огріхи інших.
І охоче кажемо про те, хоч теж саме маємо в собі.
Але ж не говорити нам про себе? Навіщо іншим це.
В очах своїх ми ідеальні! Адже вчиняємо, як треба.
Ми власну думку, сміло виговорюємо іншому в лице.
Та варто їм вказати на нас, то кричимо: “Не треба!”
Пхаємо носа у чужі проблеми, свої ж лишаємо, як є.
Завжди ми знаєм, як краще мають діяти усі навкруг
Ми в таємниці, за сімома печатками, лишаємо своє.
Не допускаємо людей озвучити наш невеликий рух.
***
Відредаговано: 29.02.2024