Перелесник
Частина 3
Прийшов до дівчини її злий чоловік,
Але зараз він усміхався,
Не бачила таким його цілий вік,
А він лагідно привітався,
Сказав, що тепер все буде інакше,
Зрозумів, як сильно кохає,
Тепер зміниться все в них на краще,
Про неї він завжди подбає.
-Чому так одразу? Чому так змінився?
І як перелесник? Що сталось?
-Бо з найдобрішою я оженився,
Розуміння до мене підкралось,
У серці моїм страшне каяття,
Зробив я те, що не мав,
Але буде у тебе щасливе життя,
Це я собі обіцяв!
Перелесника більше не зустрічала,
Жила з чоловіком вона,
Часто за ним вона сумувала,
Але казала: це доля моя.
Якось собі вона вишивала,
А чоловік сів з нею поруч:
-Як справи? Чим себе ти займала?
О як гарно, й краса ця власноруч?
-З яких пір цікавить моє вишивання,
Ніколи ти й не дивився.
-Та ти ж робиш таке гарне вбрання,
Пред майстерністю твоєю скорився.
Допомагав їй в усім чоловік,
Ніколи при ній не сварився,
Й слова лихого не сказав в її бік,
Шлюб їх на краще змінився,
Але одного він не давав,
Не дозволяв ні за яких умов:
Її ніколи не обіймав,
Хоча й дарував всю їй любов:
Прикраси, слова й повага,
Все, що не забажа,
В стосунках була рівновага,
Бо давала й все, що зможе вона,
Лиш одне їх щастя псувало,
Слабшала потихеньку,
Дівчина та знемагала,
Часом кашель був щось маленький,
Та говорила вона чоловіку,
Що з нею добре усе,
Що проживе вона ще з піввіку,
А його хвилювання – пусте.
#886 в Фентезі
#2932 в Любовні романи
#64 в Любовна фантастика
Відредаговано: 30.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
