- 37 -

Елайна замахується першою, відчуваючи гостру потребу атакувати, відчути перевагу. Діогена дозволяє це своєму супротивнику, й з легкістю блокує завдані удари. Елая не зупиняється й наносить ще, і ще. Вона контролює кожен новий удар, зберігаючи холодний розм. Та не втрачаючи пильності.

Їхні жердини вібруюче бринять, а стукіт ханбо заповнює всю залу, розрізуючи відлунням тишу. Всі присутні із зацікавленням спостерігали не лише через красуню Тераі, але й через дівчисько, яке привів викладач.

Діогена задоволено шкірить зуби в зухвалій посмішці, коли минає перша хвилина їхнього двобою. І лише на другій хвилині принцеса Тераі починає атакувати не просто махаючи ханбо, вона активно використовує удари ногою з розвороту, одночасно поєднуючи із жердиною. Діогена вкладає в удари, всю свою вагу поєднуючи із вміннями.

Елая важче дихає, їй незвичний подібний стиль бою, тоді як суперниця із задоволенням атакує. Тепер настала черга Астаро блокувати. Вона відбиває напади принцеси Тераі, відчуваючи як її спина спітніла.

«Далі тягнути не можна!» — проковзує дума в голові Елаї, перед тим як вона завдала  удару.

 Спочатку по ногах, від чого Діогена задкує, а потім в живіт. Обидві атаки попадають в ціль, і близька перемога змінюється різким ударом жердини в голову. Астаро вивертається уникаючи удару, майже відскакуючи. Свист ханбо пролітає в неї над правим вухом, потім зверху і знову над лівим, змушуючи її різко крутити головою.

— Готово! — задоволено промовила Діогена тримаючи палицю в кількох сантиметрах від лівого вуха Елаї.

Перш ніж Астаро повернула голову, щоб зрозуміти, чому Діогена утримувала палицю біля її голови нерухому, принцеса Тераї різко пускає палицю й підскакує до гори. Вона легко маневрує коліном, б’ючи палицю на землю, а потім притискаючи ногою. Елая різко втрачає рівновагу, падаючи на коліна перед суперницею.

Астаро ледь встигає виставити руки вперед, щоб не впасти обличчям на підлогу, і лише зараз вона помічає, що частина її волосся намотане на ханбо прямо під взуттям Діогени.

По залі пройшовся гомін та охання. Діогена стояла переможно, задоволено тримаючи ногою намотану косу Елаї на жердині. Астаро спробувала кілька разів смикнутися, але нічого не допомагало. Вона стояла перед суперницею не просто на колінах, а ще й на ліктях, мов домашній улюбленець, якого тримали на близькому повідцю.

— Це вона даремно зробила, — прокоментував Зенон, дивлячись на Діогену. — Брудно, дуже і дуже брудно, — розсудливо підсумував він, киваючи головою.

— Діогена перемогла! — зашипів Аттер. — Елаї потрібно було заколоти волосся, хто ж йде тренуватися із такою зачіскою?! — Калін схрестив руки на грудях.

— П'ятнадцять секунд, — прокричав Ісан, — переможець – Діогена Тераі.

Тільки після слів викладача, вона прийняла ногу зі свого ханбо, навіть не поглянувши на суперницю й просто попрямувала на своє місце. Астаро відчула як її щоки спалахнули рум’янцем, і як їй ніяково йти до кутка зали несучи дві ханбо, на одній з яких все ще було намотане її волосся.

Пильними поглядами інших студентів провели Елаю, аж доки вона не поклала свою жердину на місце, а іншу поставила перед собою. Її коса була не просто намотана на палицю, кілька вузлів тісно сплетених, нагадували суцільний клубок. Елая стала спиною до залу, й відчула полегшення коли викладач озвучив наступний номер. Тепер вона не була в центрі уваги, її руки тремтіли намагаючись розплутати волосся. Коли за п’ятим разом нічого не вийшло, Астаро ладно була переламати палицю, щоб звільнитися.

— Я допоможу, — тихий голос Дайруса змусив тіла Елаї вкритися сиротами.

— Не потрібно, — так само тихо вона йому відповіла.

Астаро відчувала спиною як близько до неї стоїть Тераі, і що їхні тіла розділяються буквально кілька сантиметрів. Від його присутності її пальці ще більше затремтіли розплутуючи пасма волосся.

— Впевнена?

— Ні, — сором’язливо вона протягнула йому ханбо, дозволяючи допомогти.

Тераі не став тиснути, не став наполягати, і це спрацювало, Елая поступилася йому, чи не вперше. Спочатку він обережно зняв стрічку, яка обмотувала кінець заплетеної коси, а потім став витягувати пасма повільно одну за іншою. В центрі зали вже розпочався наступний бій, і зацікавлених зівак було мало, тож Елая не змушувала Дайруса, щоб той пришвидшився.

— Готово, — він ледь всміхнувся, повністю бувши задоволений своєю клопіткою роботою.

— Дякую, — щиро вона сказала.

Тераі не став повертатися на своє місце, відійшов на кілька кроків від атрибутів зброї, він всівся на підлогу, направив свій погляд на центр. Астаро сіла поруч з ним, відчувши, що саме тут їй найкомфортніше.

— Ти молодчина, — погляд темного принца був зосереджений на поєдинку, він навіть не повернув голови в її сторону. — Тут зовсім інший рівень підготовки, — втішливо він додав. — Не сприймай програш на свій рахунок.

— Дякую, — знову повторилася Елая, дивлячись на ідеальний профіль обличчя Дайруса.

Всі звуки довкола в цей момент затихли, її серце ледь пропустило удар, і ще один удар. В середині  Астаро відчула ті самі метелики, про які пишуть в книгах.

«Здається, я знову в нього закохуюсь… цього разу все інакше...»