- 35 -

— Відпусти! — вимагала Елая.

Погляд її блакитних очей нагадував чисте небо. Насуплені брови зайве підкреслювали її напруженість. Минуло кілька секунд перш ніж Астаро спробувала висмикнути руку, але Дайрус тримав міцніше, ніж вона очікувала.

— Я сказала, відпусти!

Якби Астаро вміла б, в тілі Тераі вже давно була наскрізна діра від її погляду. До них приєднався Аттер, який спочатку не знав куди себе діти від їхньої напруженої атмосфери, а потім не комфортність від присутності змусила його підвестися.

— Гей, друже… — Калін швидко пожалкував про своє втручання. — Скоро тренування, — ніяково він промовив. — Ми можемо запізнитися.

— Йди, я наздожену, — сухість та зверхність в голосі Тераі нікуди не ділася.

Калін пожав співчутливо плечима зустрівшись поглядом з Астаро, і в цьому жесті промовлялося – «тримайся!». Лише коли Аттер зійшов з балкона, Тераі не витрачаючи й секунди увійшов в глиб, міцно тримаючи Елаю за руку.

— Що ти робиш?! — розгнівалася вона, коли він її потяг за собою назад до балкона. — Мені боляче! Що це все означає? — запитала вона, коли Тераі відпустив її.

Дайрус перегородив шлях так, що Елая зможе вийти у тому випадку, коли він відійде в сторону чи пропустить її. Наміру випускати її, він не мав. Від гніву Елаї здавалося, що у неї йшов пар із вух, а обличчя розчервонілося. Безглуздість поведінки темного принца не піддавалася її логіці,  і чим більше минало хвилин, тим більше її гнів витісняло шалене серцебиття. Згадка вчорашньої поведінки та його відношення, яке виставило її в жалюгідному світлі, боляче скребло в грудях.

— Не поводься зі мною так, — він зробив невеличку паузу, дивлячись все таким же похмурим поглядом на неї, — ніби я тобі ворог! — в його голосі все ще була присутня відчуженість та зверхність.

— Не вдавай, ніби тобі не байдуже! — її тіло почало тремтіти від гніву. Сьогоднішній Тераі не мав нічого спільного з вчорашнім, який чітко провів межу між ними. — Байдуже, я не хочу з тобою розмовляти!

Астаро сердито зробила крок, ігноруючи ногу яка болісно занила. Її руки вперлися в груди Дайруса, вимагаючи його відійти або відступити. Темний принц лиш зловтішно всміхнувся, схопивши Елаю за зап’ястя. Вона кілька разів смикнулася, але він міцно її тримав. Коли Дайрус наблизився до її обличчя, Астаро швидко відвернулася, не даючи можливості йому торкнутися до її губ.

— Не смій! — в її голосі була отрута.

— Тобі ж начебто сподобалося, а зараз вирішила вдавати невинність?! Чи ти образилася, що моє ліжко вчора було зайняте не тобою?

— Ти закінчив? — Елая все ще тримала голову відвертаючись від нього. — Дайрусе відпусти мене. Мені бридкий навіть твій дотик, не говорячи про цілунок.

Слова Астаро подіяли мов відро холодної води на Тераі. Секунду і він відсахнувся від дівчини, міцно стискаючи напружені щелепи. Його кадик  нервово смикнувся кілька разів, а шкіра обтягнула вилиці. Чи не вперше в житі слова дівчини, його так глибоко зачіпали – «бридкий навіть твій дотик». Він не міг пояснити Елаї, що прогнавши вчора ввечері зі свого порогу, він їй зробив велику послугу. Сьогодні ж, він не збирався її цілувати, йому хотілося зайвий раз побачити на її обличчі сум'яття. Тераі не підозрював, що його дії викличуть подібну реакцію.  

— Жодна дівчина, що поважає себе, не поважатиме того, хто легковажно відноситься до жінок, міняючи їх, мов білизну на ліжко. Твій статус їх приваблює, і аж ніяк не ти сам. Невже тобі справді байдуже кого цілувати й хто спить з тобою у ліжку? — Елаї стало кепсько від власних слів, але на язиці був легкий солод від ефекту її слів, який зачепив темного принца.

— Я нікому не дозволяю спати у моєму ліжку, — процідив Тераі, ніби ці слова могли виправдати сказане Елаєю.

— Дай знати, коли надумаєш спускатися в підземелля. Я все ще маю намір дотриматися нашої угоди. Розраховую на те, що і ти також дотримаєш свого слова.

Астаро пройшла повз, і цього разу Тераі її не зупиняв. Він кілька хвилин стояв непорушно, ніби його ноги прилипли до підлоги без духу.

***

Тримаючи сумку на плечі, Елая заходить до тринадцятого залу, приховуючи своє шкутильгання. Коліно саднить, при кожній спробі його вирівняти. Зал для приватних тренувань був просторим, а прозорий дах був особливою окрасою. Кілька шаф в кутку з атрибутами, стіна з вішаками на яких була причеплена різна холодна зброя та скаредні гумові килимки в іншому кутку.

Окрім Брінфольда в залі більше нікого не було.

— Там роздягальня, — з широкою посмішкою повідомив Ісан махнув рукою на іншу сторону стіни де ледь виднілася лінія дверей.

Пройшов до роздягальні, Астаро видихнула з полегшенням, коли зрозуміла, що вона прийшла першою. Зайняв вільну шафку, вона швидко переодяглася у форму, перед цим намотавши еластичний бинт на коліно. Повернувшись до залу, він вже не був порожнім. Кілька напівроздягнутих до пояса молодиків розминалися, а Брінфольд серйозно надавав їм наставляння.

— Візьми килимок і також розімнися, — відволікся від парубків Ісан, звернувшись до Елаї.

Минуло десять хвилин, і в тренувальному залі з’явилися знайомі обличчя – Діогена, Дайрус, Аттер і Зенон. Астаро відчула дискомфорт від пильності погляду Діогени, яка всім своїм виглядом вказувала на зайву її присутність.