- 34 -

Вчорашній вечір

Минуло кілька годин, перш ніж Синопського відпустив цілитель, накачавши його тіло зіллям та різними лікувальними пігулками. Зенон підсвідома знав, що друзі чекають його в добре знайомому місті. Тому коли відкрив двері, його зовсім не здивували міцні обійми Діогени та її сльози. Можливо на першому курсі навчання в академії, він би відсторонився, але зараз Діогена була частинкою їхньої маленької сім’ї. Різні факультети не вплинули на їхнє спілкування, а більше, саме різні приналежність до стихій, та родинне походження створило їхню міцну дружбу.

— Зені-і! —  закінчив з обіймами Діогена відступила на крок від нього. — Що з тобою сталося? — турботливо запитала. — Ти голодний? Може гарячого чогось бажаєш випити?

— Шоколад, — стримано він промовив.

Цього було достатньо, щоб Діогена метеликом підскочила до стелажа де зберігалися різні пряності та напої, насипала в склянку порошкоподібну суміш й швидко залила кип’ятком. Зенон був єдиним, хто пив гарячий шоколад, і для якого, іншого напою попросту не існувало.

Зайняв своє крісло, Зенон вичекав, коли всі всядуться і традиційно триматимуть кожен свою склянку. Всі очікували його розповіді.

— Якщо ти нічого не промовиш, я не витримаю, — заговорив Аттер, — завжди з тебе все потрібно витягувати!

— Не потрібно. Просто в моєму тілі стільки зілля і пігулок, що мій розум повільно опрацьовує інформацію, — Синопський не брехав. — Я пішов до озера, в якому завжди плаваю. По дорозі  зустрів викладачку Крос, привітався, — рівним голосом говорив Зенон. — Я залишив речі на березі, і варто було зайти у воду, як я почув вибухи заклинань. Я хотів приєднатися до викладачки Крос, але вона застерегла не втручатися. Ці тварюки ходили навколо неї, мов хижаки вичікуючи свою здобич. Вона була крутою, змогла їх побороти,  але наказала нікуди не покидати водойм. Я послухав. Та щойно вона вбила тих істот, прийшли інші. Мої заклинання води їх лише роздратували, — Зенон відпив напій, й  продовжив свою розповідь. — Сірано – небезпечне. Це я засвоїв із практики. Лише те, що я можу створювати вакуумну кульгу  із запасом повітря мене врятувало. Крос вирушила за підмогою, їй було не під силу подолати сімох Сацел.

— Сім?! — зойкнула Діогена.

— Повернулася вона десь за пів години. Вчасно, — Зенон знову зробив паузу, щоб відпити шоколаду. — Мої сили майже закінчилися. Куратор Ердман врятував мене.

— Ти постраждав? — запитання Дайруса було сухим.

— Фізично – практично ні. Те, чим чаклував куратор Ердман – воно поглинало магію із всього, до чого торкалося. Я був під водою, але відчув як енергія покидає озеро.

— Це побічна дія пітьми, — тихо прокоментував Дайрус. — Тінь завжди висмоктує енергію із довкілля, лише для підсиленого ефекту ми вкладаємо власну. Тому небезпечно маніпулювати тінями, коли хтось поруч.

— Щось подібне сказав і куратор Ердман.

— Це через це, тебе капали зіллями більш ніж половина дня? — поцікавився Калін.

— Так. Міг організм був виснажений.

— Там же була і викладачка Крос! — промовила Діогена. — Їй також дісталося?

— Вона маг третього рівня. Їй дісталось лиш обвітрені губи та шкіра, яка була відкритою. Цілитель наніс їй зволожуючий крем і за п'ятнадцять хвилин Крос вже покинула ліжко в лазареті. Її властивості зцілення справді вражають, — Зенон захоплювався викладачкою Крос.

— Придурок! — пробубонів собі під ніс Тераі, дивлячись на полум’я, мов вона мало заспокою вальний ефект.

— Хто?

Одночасно запитали Аттер із Зеноном, Діогена підозрювала, кого мав на увазі Дайрус.

— Куратор Ердман. Він не думав  про вашу безпеку, — він поглянув на Зенона, — коли чаклував цією магією.

— А ти, також можеш так чаклувати? — поцікавився Зенон, після чого поглянув і на Діогену.

— Я точно ні, — вона ніяково всміхнулася. — Мені даються загальні закляття. Здібність управління тінями належить головній гілці сім’ї Тераі. Якщо хтось із побічних чи взагалі із двору пітьми зможе щось подібне опанувати – це велика рідкість.

— Не хотів би я мати куратора Ердмана в списку своїх ворогів, — поділився правдиво Синопський.

Дайрус вирішив промовчати й не відповідати на питання Зенона про вміння керувати тінями. Розмова пішла в інший напрям, і лише коли розмова зайшла про Елаю, Дайрус повернув собі зацікавлення до спілкування друзів.

— Брінфольд мені сказав, що Астаро приєднається до тренувань, — поділився Зенон.

— Хіба наші тренування – це не закритий клуб?! Туди що, беруть всіх підряд, — Діогена стала знервованою, після слів Синопського.

Вона підігнула до грудей ноги, стискаючи склянку так, що шкіра набула блідого відтінку.

— Це лише на п’ять-чотири заняття. В нас в групі не парна кількість, — поясним Зенон. — Брінфольт хвалив її, сказав, що вона ідеально впишеться в групу. Тебе це турбує? — поцікавився Зенон.

— Вона мені не подобається! — чітко заявила свою позицію Діогена.

— Цуценятко вміє не лише гавкати, а ще й давати відсіч?! Цікаво, — Аттер байду знизив плечима.