- 28 -

Діогені потрібно було знати відповідь, і чим довше Дайрус мовчав, тим більше її страшні здогадки ставали реальними. Всередині все починало тремтливо клекотати, а в горлі збільшувалася грудка, яка тиснула на неї тиснула.

— Вона тобі справді подобається? — нетерпляче повторила Діогена своє запитання, намагаючись прибрати з голосу тремтіння.

Її все тіло напружилося, й вона мимоволі закусила внутрішню сторону щоки, мов цей біль міг пом’якшити відповідь Дайруса. Коли вона запитала вперше, Дайрус здивовано поглянув їй у вічі, коли вона запитала вдруге, він відвів погляд, мов полум’я було єдиним, що його цікавило. Тіло Діогени вкрилося холодними мурашками, грудка тепер тиснула не лише на горло, а й на легені, тяжким камінцем.

— Я…

Тераі не договорив, перевівши погляд і всю свою увагу на різко відчинені двері.

— Що ви тут робите?! — до кімнати увірвався стурбований Аттер.

Волосся Каліна було вологе, темно-оранжева сорочка була косо застібнута, і останній ґудзик внизу залишився вільним. Замість звичних мокасинів, які вони носили в академії, Аттер був взутий в тренувальні берці, в які він також неохайно заправив штани.

— Що сталося? — спокійно запитав Дайрус, відставивши вже порожню чашку.

— Зенон!

Аттер рідко коли втрачав самовладання через хвилювання, йому взагалі майже не було притаманно хвилюватися за когось окрім себе.

— Що з ним? — запитала Діогена, яка також підвелася з крісла.

— Він не повернувся з тренування! Кажуть, що при патрулюванні викладач Крос зіткнулася із Сацелами.  

Аттер був знервованим, а його обличчя було перекошене від гніву і одночасно від неспокою.

— Цього не можу бути! Околиці академії – це не їхній ареал для проживання. — Дайрус швидко виструнчився розправив плечі, не зводячи погляду із Каліна. — Як давно він пішов на тренування?

— Достатньо щоб вже давно повернутися. В головному холі директор іще кілька викладачів очікують повернення викладача Крос та куратора Ердмана.

Згадка про Адоноеля неприємною тінню лягла на обличчя  Тераі. Дайрус розслаблено всівся назад до крісла, заплющивши очі, а рукою тручи перенісся.

— Ти чого?! Не збираєшся спускатися до головного холу?

— Заспокойся, — врівноважено промовив Дайрус. — Якщо там куратор Ердман, із Зеноном все буде гаразд, — власні слова змушували його кривитися. — Куратор Ердман – найкращий мисливець на тіні в дворі Пітьми, і на мої пам’яті не було жодного завдання, щоб він провалив. І хоча я не люблю це говорити – але він має один срібний трилисник на мундирі.

— Один? — в подиві перепитала Діогена.

Вона знала, що минуле викладача Ердмана було каламутним, але вона навіть не підозрювала що воно пов’язано із мисливцями на тіні.

— Так, — спокійно промовив Тераі, пригадуючи свою поразку йому.

— Хіба один трилисник не прирівнюється до рангу князя?! — Діогена була шокована словами Дайруса, мов ця інформація була не менш важливою ніж небезпека яка становила для Зенона. — Як князь міг дати мисливцю такий ранг?

— Як князь міг не дати ранг чаклуну, якщо його магія того ж рівня, що і в князя?! — іронічно промовив Тераі. — Діо, — він вперше звернувся до неї її дитячим прізвиськом, —   я ріс з Адоноелем певний час, і повір він здатний на великі речі.

— Тоді чому він став викладачем? — Аттер закрив за собою двері, почавши розстібати сорочку, намагаючись правильно застібнути ґудзики. — якщо він такий могутній, як ти про нього говориш, хіба він не є загрозою для твого батька?

Ні для кого не було секретом, що сім’я Тераі була найстарішою серед всіх відомих на шести континентів. В  кожній історії всіх континентів, була згадка про прізвисько Тераі, які відігравали ту чи іншу роль.

— Ти ріс із куратором Ердманом? — уточнила Діогена. — Ти ні разу не задував, що був з ним знайомий до вступу в академії.

— Так, — підтвердив Аттер, який нарешті справився зі своєю сорочкою.

— Налий краще чаю, — Дайрус протягнув порожню склянку і Калін її взяв.

— Розповіси? — запитав нетерпляче Калін, наливаючи чай із самовара. — Цікаво!

— Немає, що розповідати.  Адоноель здібний чаклун, якого помітив мій батько. Він часто був в палаці і його тренували готуючи до вступу в загін мисливців. Чому він вирішив стати викладачем – самі в нього запитайте.

***

В горлі Алліри все пересохло навіть губи, й ті вкрилися тонкою шкіркою готові в будь-яку хвилину тріснути. Вона вперше спостерігала як атаку сірано відбивають голою рукою. Серце ледь пропустило удар, коли тінь згустилася перед самим Адоноелем, а темно-фіолетовий промінь тне переставав тиснути. Ердман поглинав магію, яку направила Сацела.

Оглушливий звук, після якого все довкола заливає яскравим світлом і це єдине, що змушує Крос заплющити очі й в паніці присісти, хапаючи руками за голову. Коли вона розплющила очі, мертве тіло Сацели лежало, а Ердман все ще стояв, утримуючи руку перед собою. Вона не бачила коли він взяв в праву руку обидва мечі, не бачила й не чула, щоб він використав якесь заклинання. Алліра навіть не розуміла, як його тіні могли утримати сірано, ба більше, поглинути магію істоти без наслідків.