- 12 -

— Прошу, позбав мене своєї акторської гри. Ми не друзі, щоб я тобі відповідала. Ґудзик десь відлетів. Загубила! Задоволений?!

Елаї різко підвелася й відпустила сорочку, сердито вихватися з рук темного принца тюбик із маззю. Як і минулий раз, він моментально відвернув голову в сторону, не порушуючи особистих кордонів Астаро. Для неї поведінка того, хто пів години тому цілував дівчину, і для кого здавалося взагалі нормальним – цілувати всіх підряд, але при цьому вдавати із себе джентльмена й не компрометувати її, було просто смішним.

— Якось недотягуєш до принца на білому коні, — розсерджено вона виплюнула слова, ховаючи тюбик в кишеню.

Дайрус все ще не дивився на неї, мовчки зняв свій піджак, і все так же не дивлячись на неї, накинув його їй на плечі.

— Застібнися, — сухо він вимови, після чого посунув рукою ширму й вийшов повністю із приміщення цілителя.

***

Настирний стукіт у двері і навіть різке вторгнення до кабінету не змусило Адоноеля  швидко відреагувати. Його сонні очі ледь відкрилися, й в той же момент він стомлено простогнав, коли помітив жіночий силует.

— Не можу сказати тобі доброго ранку. Котра година?

— Достатня, щоб ти підняв свою ліниву дупу із дивана! — жінка тримала руки на талії, демонструючи всім своїм виглядом невдоволення.

— Четверта ранку. Алліра ти серйозно?

Ердман підвівся, всівшись на диван, він зіперся обличчям на руки, кілька разів поспіль кліпаючи, проганяючи дрімоту.

Алліра Крос була чи не єдиним викладачем з академії, яка ставилася не те щоб зневажливо, вона взагалі не сприймала будь-яких форм робочого етикету з ним, як з колегою. Їхня різниця була в п’ять років, і чомусь Крос вважала це не суттєвим, що звертатись один до одного формально.

Алліра була вродливою, надто вродливою, щоб не мати прихильника.  Пишний бюст, сідниці, довгі ноги, мов у моделі й довге чорне волосся із яскраво-рожевими кінцями. Крос взагалі обожнювала все рожеве, тож навіть її очі були із рожевим відтінком. Лінзи вона носила завжди, тож мало хто бачив її справжній колір очей. І було дивним те, що тридцятип’ятирічна жінка самотня, та варто їй було відкрити рота, як всі кавалери розбігалися, й ставало зрозуміло, чому Алліра все ще була не одруженою. Характер був зовсім не цукор.

— Директор збирає термінову нараду.

— Зараз?

— Ти гадаєш я прийшла сюди жартувати? — вона невдоволено хмикнула, все ще тримаючи руки на талії.

— Гаразд, дай мені п’ять хвилин я хоча б вмиюся.

— Ноель, чому ти ночуєш в кабінеті?

— Не твоя справа, — байдуже він відповів, —  й припини мене так звати!

***

— Мені варто хвилюватися?

На обличчі Мілет, яка читала книгу застиг подив. Вона закрила книгу, яка буквально своїм ляском луною рознеслася по кімнаті.

— Ні.

— Ні?! — перепитала Мілет піднявшись із-за стола. — На тобі піджак факультету Пітьми й мені не тяжко здогадатися, якого саме студента. І що сталося з твоєю рукою? — її погляд перемістився на накладені шви та зеленку, якої було пофарбовано пів руки сестри.

В очах Мілет була сестринська стурбованість, і чомусь Елаї зовсім не хотілося ділитися зі старшою сестрою сьогоднішніми обставинами.

— Випадково порізалася об розбиту склянку, — молодша сестра підняла руку до гори, продемонструвавши три шви з яких стирчали нитки. — А це, — вона знизила плечима, — ґудзик на сорочці десь відлетів, а Тераі вирішив погратися в джентльмена.

— Та не вже? — вона склала руки на грудях, а її брови недовірливо насупилися.

— Можеш його сама запитати.

— Ну гаразд. Як твоє відпрацювання в куратора Ердмана?

На останньому запитані Елаю ледь не пересмикнуло, і вона лише тяжко зітхнула.

— Нудно. Дві години все що робиш, це переписуєш книгу.

— Ти так швидко перекладаєш? — здивовано запитала Мілет.

— Ти ж знаєш, руни я читаю як звичайні слова. Я в душ і спати. Сил не лишилося ні на що.

— В нас завтра спільна перша пара. Так дивно буде коли студенти із всіх потоків будуть сидіти в одній аудиторії.

— Не нагадуй. Зустрічатися із Діогеною в столовій – це вже забагато, а тут ще й сидіти в одній аудиторії, — вона дратівливо закотила очі, згадуючи обличчя ненависного дівчиська.

— Хочеш я їй щось підпалю? — серйозно запитала Мілет.

— Ні! Може її вже попустило, — Елаї махнула рукою, відправившись до ванної.

Одне із переваг жилого корпусу було те, що якщо ти не встиг піти до величезної купальні де було все для комфортного приймання душу і всі можливі гігієнічні засоби, ти міг піти в свою тісну душову кабінку у своїй кімнаті.

***

Адоноель не жартував, коли говорив про заняття місць в кабінеті. Мілет змусила Елаю піднятися раніше, щоб вони могли зайти в кабінет за пів години до початку заняття.