- 7 -

Сьогоднішні всі уроки це виключно історія, де головною темою мало бути шість континентів, які між собою ділять – двір Пітьми, Світла, Вогню, Води, Землі, Повітря. Елаї любить історію, й добре знає про сторічне перемир’я  між дворами, делікатність перемовин про які батько постійно згадував у своїх розповідях за вечерею. Це був чи не єдиний предмет який давався їй легко, як повітря. Але коли до приміщення входить куратор Ердман, Елаї зовсім не радіє його появі, навіть більше, вона нервує, згадуючи події вчорашнього вечора.

— У вашому розкладі відбудуться зміни, — Адоноель дивиться на всіх учнів одразу й ні на кого конкретно. — Предмет – «Сальтаціонізм і мутаціонізм»*, тепер буде тричі на тиждень: понеділок, середа, п’ятниця. Пари будуть о восьмій годині. Прошу без запізнень, — він майже збирався йти, як різко повертається до класу. — Зовсім забув сказати, всі потоки третього курсу академії об’єднані. Тож раджу прийти раніше, щоб зайняти комфортні місця.

Елаї перестає кліпати і здається дихати, перекручуючи слова Ердмана – «всі потоки третього курсу академії об’єднані».

Тож коли професор Хетинг починає урок й  розповідає про перевагу двору Пітьми над рештами дворами та їхню ієрархію в минулому, Астаро майже не слухає, застопорившись на майбутньому предметі. 

— Студентка Астаро!

 За третім разом Елая чує голос професора, та підскакує з місця, розгублено кидаючи погляди на всі боки.

Золіс Хетинг був воістину добрим професором і ніколи не зраджував своїм темно-зеленим брюкам, білій сорочці та коричневим туфлям. Майже три роки навчання, а Елаї не бачила, щоб професор щось носив інше. Він кульгав, коли опирався на свою ковіньку, а в лівій кишені завжди носив хустинку. Йому було за сімдесят, блакитні очі втратили свою яскравість, шкіра зморщилась, але коли він починав говорити про історію, молодів на очах. Його харизма та запал часто надихали студентів.

— Так, професоре Хетинг!

— Не галасуйте, а відповідайте на питання – чому чаклуни з двору Пітьми є найнебезпечнішими й в той же момент, вони мають найбільше привілеїв перед королівською сім’єю? — Золіс зробив невеличку паузу, уважно поглянувши студенці у вічі, ледь всміхаючись. — Чому військовий загін бойових магів короля складається переважно з чаклунів які володіють темною магією?

Астаро на хвилинку розгубилася. Їй не хотілося зізнаватися професору у своїй не зосередженості.

— …через магію крові?! — невпевнено відповідає Елаї, згадавши слова Дайруса.

Вона дратівливо прикушує собі щоку із внутрішньої сторони, мов біль це був спосіб себе покарати за думки про темного принца.

— Вірно! — виголошує задоволено професор, опираючись на свою дерев’яну ковіньку. Золіс в при піднесеному настрої почав розгулювати між рядами студентів. — Сідайте студентка Астаро, — професор витирає хустиною своє спітніле чоло, після чого продовжує: — Тисячі років назад, темні чаклуни панували над континентом, бо мали неймовірну силу – магія крові. Ця магія висмоктувала енергію з всього навколишнього, дозволяла чути стукіт серця противника. Чаклун за бажанням міг уповільнити його чи пришвидшити. Відчувати чи брешуть йому, чи кажуть правду. В минулому – всі до одного опановували цю здібність. В наш час, ця магія лишається древньою майже забутою, а єдині відомі представники, хто спроможній користуватися цією магією – це головна гілка Тераі. Та дещо лишилось все-таки не змінним. При довгих тренуваннях, темні чаклуни можуть дійти потрібного рівня й опанувати заклинанням, яке здатне витягувати енергію з всього живого й мертвого. Тих, хто це опановує вміння, часто обирає шлях мисливця на істот.

— Мисливця на істот? — питання гомоном шириться між студентами.

— Так. Здатність витягнути магію з істоти й знешкодити – найліпший і найшвидший метод, тоді як для решти чаклунів це коштує чимало зусиль.

— Так, студента Астаро, — промовляє професор дивлячись на підняту руку.

— Якщо темні чаклуни були на чолі всіх стихій, — вона повертається до Зіліса, — чому тоді королівська сім’я була обрана саме із двору Світла?! Хіба це має сенс?

— Чудове запитання, — чоловік всміхається, знову витираючи чоло хустиною, — саме через їхню силу їх і не було обрано. Рагер правитель двору Пітьми це розумів. В минулому, решта дворів страшенно боялося саме сім’ю Тераі, яка й по сьогодні є найдревнішою серед решти. Коли було голосування між головними представниками, майже кожен проголосував за себе. Рагер Тераі був єдиним, хто проголосував за Інофіну Йорунд, яка отримавши два голоси стала першою королевою яка привела мир між дворами й домоглася перемир’я всіх континентів.

— Хіба Рагер не був королем? — знову запитала Елаї, пригадуючи минулі уроки Золіса.

— Був, — киває професор. — Він відмовився від своєї посади передавши всі справи двору Пітьми, молодшому брату. Одружившись із Інофіною, він прийняв прізвище дружини як своє, відмовившись від статусу Тераі повністю. Інофіні також довелося зректися сім’ї й розпочати все с початку, як королева шести континентів. Діти  Рагера та Інофіни були першими, хто народився від батьків із різними стихіями, і вони ж перші хто поклав початок змішаній магії. Тому у королівської сім’ї Йорунд  магія має сірий відтінок. І поки не було правителя, хто б мав світлу чи темну магію. І дам відповідь на перед, королівська сім’я може обирати собі супутника по життю із різних дворів, але закладена магія Рагером та Інофіной настільки сильна, що жодна магія не змогла проявитися як домінантною. Гаразд, на цьому закінчимо. До наступного заняття!