- 3 -

Елая отямилася лиш тоді, коли відчула холодний дотик пальців темного принца на своїй щоці. Поцілунок тривав кілька секунд – Дайрус накрив її губи своїми, а потім тихо прошепотів: «тебе чекає пекло». Колись, для Астаро це було мрією, але зараз, коли на неї витріщалась жіноча половина студентів в очах яких були іскри, це справді обіцяло щось лихе.

«Краще б він мене вдарив!» — грудка образи застрягла в горлі, —  «мій перший поцілунок мав бути не таким! Не з ним! Тільки не з ним… не таким!»

Дайрус відійшов на крок, струснув голову мов від запаморочення, торкаючись рукою скроні. Його очі все ще були зосереджені на Елаї, в очах якої була щира розгубленість. Вистава була величною, своєю чергою Діогена не своїм голосом заверещала:

— Гадаєш любовне зілля довго триватиме?! Як посміла, таке вчинити з темним принцом Тераі?!

— Я нічого не… — вона не встигла договорити, коли Діогенна штурхнула її у груди, і та впала на підлогу втративши повністю рівновагу.

«Запах полині!» — Елая лише зараз відчула, що вилитий на неї коктейль, був не простим і в ньому було справді підмішане зілля.

Не встигла Астаро прийняти реальність, як до столової увірвався розлючений викладач зілля-варіння, розмахуючи руками:

— Хто поцупив любовне зілля?!

Тераі пройшов повз Астаро, зухвало поглянувши на неї, уміло приховуючи погляд від решти, в якому їй читалося: «тобі кінець!»

***

Годинна лекція про те, що столова це не місце для вистав, Елаї все ж прийшлося вислухати від куратора. Адоноеля Ердмана, свого молодого куратора, якого вона вперше бачила за всі свої три роки навчання. Астаро взагалі ніколи не заробляла штрафних балів, які потрібно було відпрацьовувати чи потрапляти до кабінету старших викладачів.

— Я нічого поганого не зробила! — не поступалася Елая, схрестивши руки на грудях.

Її волосся все ще тхнуло полиню, а в певних місцях навіть неприємно злиплося. Думати про губи темного принца, дівчина навіть не насмілювалася, боячись щось прикликати ще більше проблемніше, ніж лекція в куратора.

— Етикет, Елая, — похитав куратор не втішливо головою, підпираючи гостре підборіддя рукою. — Не можна в столові піддаватися романтичним імпульсам. Розумію, молодість бурлить, та все ж потрібно стримуватися.

На останньому Астаро закотила очі. Вона можливо й відчувала б сором за події, що відбулися в столові, та її вини не було. До того, було дивно слухати лекцію про повчання етикету, цілунків-стосунків та юності від молодого куратора який ледь виглядав на свої тридцять.  

Широкоплечий, зеленоокий, темно-руде волосся з короткою стрижкою та невеличким стоячим чубом. Зовнішність Адоноеля зовсім не додавала йому ні зрілості, ні серйозності куратора, яку мали інші викладачі.

— Яке покарання, куратор… Адоноель Ердман? — Астаро ще раз прочитала текст на скляній табличці на столі, з іменем куратора.

— Оскільки з вами, студентка Астаро не було жодних проблем впродовж трьох років, покарання буде легким. Ви чудово з цим справитеся.

Елая вжалася в крісло, слова молодого куратора зовсім не обіцяли чогось хорошого та легкого.

— Перекладете кілька книг із давніми рунами, й штрафні бали зникнуть. З понеділка по п’ятницю – три тижні, в моєму кабінеті після шостої вечора.

— Дякую, кураторе, — Астаро підвелася з крісла ввічливо вклонилася й пішла до дверей.

На превелике щастя, Астаро ніхто не чекав під кабінетом куратора; на лекціях ніхто не кинув у волосся ніякого зілля; в душовій її нічим не облили, та все ж перешіптування за спиною вона чула.

Заняття цього дня йшли швидко і безпроблемно, аж доки Елая не зустріла представницю сім’ї  Тераі. Вдруге за сьогоднішній день. Вона не знала, яке зло лихіше – Дайрус зі своїм вбивчим спокоєм чи Діогена, зі своїм істеричним характером.

Заняття з практичної бойової магії закінчилось напрочуд швидко, і коли Астаро хотіла швидко прошмигнути до корпусу де був розташований гуртожиток, то швидко позадкувала.

«Що вона тут забула?»

Відчуття того, що темна принцеса чекала саме на неї, не покидало Асторо. Розійшлися всі студенти, навіть викладач, тож Елая більше не стала чекати й сама покрокувала до Діогени.

Був свій цикл переваг стихійної магії, куди не зовсім входила світла чи темна магія. Перевіряти наскільки темна принцеса володіє магією в Елаї бажання не було.

— Що тобі від мене потрібно?

— Цуценя, я вже тобі казала, слідкуй за своїм тоном!

Цього разу Астаро не дала себе штурхати, й перехопила руку Діогени, стиснувши її зап’ястя, до того, коли та завдасть їй шкоди.

Темна принцеса була з ніг до голови красунею, але мала дуже препаскудний характер. Елая не знала за що більше на неї злиться Діогена – поцілунок чи пролитий сік. Всі в академії знали, що вона претендувала бути не просто принцесо, а саме темною принцесою Тераі, поруч з Дайрусом, який ні з ким не зустрічався протягом всього свого навчання. Легкі інтрижки закінчувалися швидко, але серед інтрижок Дайруса ніколи не фігурувало ім’я Діогени.