- 2 -

Елая цілий тиждень була як на голках, ходячи по коридорах й оглядаючись, а після відбою не наважувалася покидати кімнату. Вона весь час очікувала якоїсь западні від Дайруса, але все було спокійно. Надто спокійно, щоб думати, що темний принц пробачив публічне приниження. Заспокоювало Елаю, що вони були на різних потоках, і пересічних уроків вони не мали. А отже причин для випадкових зустрічей також не було.

Столова ж була чи не єдиним місцем, де всі студенти академії могли зустрітися. Був ще полігон для тренувань, але там завжди було кимось зайнято, тож відсоток зустрічі був меншим. В Астаро прямо таки апетит зник, коли Тераі увійшов в столову. Елая, яка обожнювала зайве себе накручувати, зараз нервувала як ніколи, кидаючи косі погляди на столик Дайруса, який сидів зі своїми друзями.

— Якщо не збираєшся перепрошувати, то не пали на нього так відкрито. Псуєш апетит, — промовила Мілет.

— Нічого я на нього не дивлюся!

— Дивишся, — закотила очі Мілет. — Я сотню разів тобі говорила, якщо ти перепросиш, конфлікт буде закрито. Навіщо тобі Дайрус у вигляді ворога?! Тобі тоді ніколи не закінчити академію.

— Що я такого зробила, щоб мене ненавидіти?! Ну разок жбурнула в нього заклинанням, це ж не кінець світу, вкінці кінців!

— Елая, Дайрус через тебе, мусив відступити. Ти принизила його на очах у студентів, я вже тобі це говорила.  Якби я була на його місці, ти була б справді уже давно покійницею.

— Ти така холодна!

— Обираю слово – приземлена реалістка.

Мілет підвелася, забрала тацю й пішла геть, залишивши сестру вдруге на самоті.

— Може справді перепросити… — Елая поколупала ложкою в манній каші, й поглянула ще раз за столик, де сиділо четверо друзів.

Аттер Карлін – рудоволосий веселун з обличчя якого ніколи не сходила посмішка. Карі очі, коротко стрижена зачіска з чубом, який він завжди зачісував на праву сторону та сережка у верхньому хрящі  правого вуха. Він був трішки вище середнього зросту, й не мав жодного грама жиру – шкіра та м’язи. На перший погляд, худорлявий хлопець не являв собою ніякої небезпеки, та ті хто вівся на його зовнішність, знайомилися з його натренованим тілом та магією вогню. Його темперамент відповідав стихії.

Єдиною дівчиною в чоловічій компанії була – Діогена Тераі, через яку на першому курсі Елая виплакала не одну ніч сліз. Раніше Астаро гадала, що вони кровні родичі, а потім виявилося, що Тераі має купу побічних гілок, і далеко не всі вони між собою зв’язані кровно. Ця інформація подарувала не одній студенці надію. Діогена скоріше претендувала на роль принцеси, майже завжди знаходячись за спиною свого принца. Але Елая не могла заперечувати, що дівчина була невродливою – тонка талія, пишні груди, округлі стегна, аспідно-чорне волосся яке діставало лопаток, та рваним чубом, який підкреслювала сірі очі та пишні губи. Діогена була майже такого ж зросту що і Дайрус, і її довгим струнким ногам половина жіночої частини заздрила, інша – ненавиділа.

Останнім був – Зенон Синопський, який мав смагляву шкіру, заплетені чотири косиці на маківці та виголені скроні з потилицею. За статурою тіла він був – ідеальним плавцем маючи широку спину, стегна, біцепси на руках. Він був магом води й не надто говірким. Елаї ніколи не чула його голосу.

Компанія друзів Дайруса була дивною, але він принаймні мав свою компанію друзів, чого не можна було сказати про Елаю, яка мала багато знайомих, та жодного друга окрім сестри.

Коли вона наважилася підійти до столика, то гомін за столиком зник. Дайрус зміряв уважним поглядом Елаю, а Аттер зухвало всміхнувся. Діогена лиш повела бровою, даючи зрозуміти, наскільки Астаро незначна й не варта її уваги.

 — Крихітко, тобі щось потрібно? — заговорив Карлін, демонструючи свої білосніжні зуби.

— Дайрус, можна тебе на хвилинку?

— Ні, — сухо відповів принц Тераі, навіть не поглянувши на неї.

— Тобі так тяжко приділити одну хвилину свого часу? — не здавалася Астаро, яка міцно стиснула руки в кулаки ховаючи їх за спиною.

Її підвищений голос привернув увагу всіх студентів в столовій.

— Дивись, а то цуценя ще тебе покусає, — залився сміхом Аттер.

Всередині все закипіло від обурення, та Елая намагалася ігнорувати образливі слова.

— Чому я повинен витрачати свій час на тебе?

Тепер погляд Тераі був крижаним, від чого Астаро відчула як по спині пробіг холодок. Діогена в цей час підвелася з місця, взяла до рук склянку із молочним коктейлем.

— Цуценятко, отямся, — дівчина махнула кістлявою рукою перед обличчям Астаро. — Навчися підбирати тон!

Біла рідина полилася по волоссю Елаї, яка не очікувала подібного жесту.

— Упс… здається висковзнуло з рук.

Астаро глибоко вдихнула, й видихнула. Каплі стикали не лише з волосся, а й з форми. Вона провела рукою по мокрому від молока волоссю, й пожалкувала, що сьогодні вона його не заплела.

— Я хотіла перепросити за непорозуміння, яке сталося тиждень назад. Зараз думаю, що потрібно було шваркнути не лише тебе, а й твою подружку!

— Що ти сказ…