- 1 -

Втрутитися у сутичку, занапастити собі життя – виконано.

Елаї Астаро.

— Eddy fluxus venti!

Елая Астаро різко змахнула лівою рукою, направивши потужний вихровий потік в сторону нападника. Її світле волосся сколихнулося від пориву вітру, а блакитного кольору очі різко округлилися від усвідомлення власних дій.

«Я мрець!» — горезвісне почуття справедливості вивітрилося разом із заклинанням. На зміну прийшла дійсність, в якій Елая на очах половини академії, атакувала із-за спини найталановитішого мага, красеня, улюбленця викладачів, голову студентської ради, єдиного спадкоємця сім’ї Тераі, темних чаклунів. Його список заслуг не мав кінця. Елая ж такого списку не мала, вона була звичайною студенткою третього курсу, донькою військового.

 Бойове заклинання вітру, чітко попало в Дайруса, який зовсім не чекав на втручання сторонніх в сутичці. Його відкинуло на кілька метрів. Наслідки не змусили себе чекати. З носа темного принца потекла густа кров, а його погляд темно-карих очей звузився на одній особі. Гучний гомін пройшовся по натовпу студентів.

«Сутичка між темним магом та світлим, успішно була зупинена, можна собою майже пишатися. Але я все одно мрець!»

На якусь мить, Астаро відчула всю потужну енергетику темної магії Дайруса, який піднявшись з коліна, на яке успішно приземлився. Навіть її волосся стало наелектризованим, а шкіра вкрилася холодними мурахами.

Дайрус Тераі мав чорне, злегка звивисте волосся. Плавний перехід від довгої частини волосся на маківці до виголених скронь підкреслювало його гострі вилиці, овальне обличчя, темно-карі, майже чорні очі. Широкі плечі, тонка талія, натреновані стегна, робили Дайруса втіленням брудних фантазій майже всієї жіночої частини академії. Бодай один раз, кожна мріяла про поцілунок з темним принцом Тераі. Елая була не виключенням.

Перший курс, Астаро була закохана до нестями в того, хто навіть не підозрював про її існування. На другому курсі її нерозділені почуття майже згасли. На третьому, вона навіть не думала про принца Тераі, зосередившись на навчанні, яке їй потрібно було добре підтягнути, щоб попасти на факультет бойових магів. Саме з третього курсу, другого півріччя студенти могли обрати факультет. Обирали вони умовно, адже більша частина студентів завжди прагнула потрапити на факультет бойових магів, куди потрібні були високі оцінки абсолютно з всіх предметів.

Сьогодні Елая змогла привернути до себе увагу Дайруса. Не ту увагу, про яку вона завжди мріяла.

Повільно, мов смакуючи кожен крок і серцебиття Елаї, Тераі підійшов до неї майже впритул. Він був вищим на цілу голову за неї.

— Ти пошкодуєш, — холодно промовив Дайрус, затуляючи ніс рукавом. Край тканини його піджака весь був майже багряний. Кров не зупинялася. Навколо настала глуха тиша. Зацікавлені зіваки навіть не дихали, спостерігаючи за картиною. — Елая Астаро, факультет повітря, — його погляд опустився на її пластиковий бейджик, на якому було її прізвище та ім’я. — Твоє життя після сьогоднішнього, буде справжнім пеклом. Гарантую.

Замість того, щоб змовчати чи благати про прощення, Астаро діловито склала руки на грудях й промовила:

— Щоб це зробити, тобі як мінімум потрібно бути Дияволом. Рогів щось не видно, — вона скосила погляд на його чоло.

Її тонкі губи ледь розтягнулися в подобі посмішки.

— Не всі дияволи з рогами, — майже прошепотів Тераі їй на вухо.

Звабливе, на перший погляд, дійство у вигляді такого тісного контакту могло б бути майже романтичним, за виключенням юшки крові з носа темного принца.

Дайрус більше нічого не вимовив, пройшовши повз Елаю, навмисне зачіпаючи плечем. За темним принцом натовп зацікавлених зівак також почав розходитися, тоді як Астаро стояла на місці, майже не кліпаючи.

У вухах гуділо, серце несамовито калатало, долоні спітніли. Дивне відчуття трепету, яке вона відчувала на першому курсі змішалося із страхом та обуренням, зав’язавшись в тугий вузол в животі.

— Що я наробила?!

— Так і знала, що ти втрутишся! — промовила Мілет, яка була точнісінькою копією Елаї, за виключенням довжини волосся. — Він тебе не вдарив, це вже хороший знак, — підбадьорюючи промовила сестра-близнючка. — Навіщо ти влізла?

Дві сестри, як дві каплі води – густе пшеничного кольору волосся, гострі риси обличчя, худорляві, але з пишними формами та низького зросту. Елая переважно заплітала волосся в довгу косу, яка діставала попереку, тоді як Мілет завжди його коротко зістригала, залишаючи видовженим лише на маківці. Мілет була старшою сестрою на десять хвилин, і її зачіска не лише підкреслювала темперамент, стихію, але й спосіб реалізувати себе, не бувши копією молодшої сестри.  

Сестри мали не лише різницю у зачісці, але й у магію, одній дісталась стихія повітря від – матері, іншій, стихія вогню – від батька. Саме через цю причину, вони виховувалися, більшу частину свого життя окремо.

Сім’ї де батьки були різних стихій не було в новинку, але завжди хтось один із них покидав свою домівку, відправляючись до іншого двору. Панівна королівська сім’я – Йорунд, врівноважувала мир, який вони привели на шість дворів, які займали цілі континенти. Сім’я Астаро була вельми шанованою, адже саме їхній батько вважався одним із найкращих воєначальників із шести дворів.