5

Наступні два дні промайнули для жінки зі швидкістю блискавки й нагадували якусь феєричну казку. Після відвертої вечірньої розмови вони пішли спати. І знову Руслан неабияк здивував Інну. Вона побоювалася, що він прагнутиме згадати минуле й буде натякати на інтимну близькість. Нічого такого не трапилося. Вони провели ніч кожен в своєму ліжку і жінка була надзвичайно вдячна чоловікові за це. Все таки несподівана зустріч через роки змогла воскресити тільки старі спогади а не почуття до нього.

Вся субота була насичена відпочинковими розвагами. Частування в ресторанчику чередувалися зі засмаганням на пляжі та купанням в озері від ранку до самого вечора. Весь цей час Руслан був неймовірно галантним й щедрим, готовим задовільнити будь-яку забаганку Інни. Спершу жінка припустила, що такою своєю поведінкою він мабуть хоче спокутувати гріхи майбутнього, але вже наприкінці дня у неї промайнула зовсім інша думка: А що як Перекотиполе прагне повернути між ними ті романтичні стосунки, які колись так легковажно зруйнував?

Ці припущення Інни почали справджуватися вже ввечері, коли по дорозі до їхнього будиночку чоловік раптом ніжно обійняв й пристрасно поцілував її в губи. Все трапилося так несподівано, що кілька секунд вона очманіло просто не могла промовити й слова. І лише трішки отямившись жінка легенько відштовхнула його та поспиталася іронічним тоном:

– І що на таку вільність скаже твоя дружина?

– А у мене немає і ніколи не було дружини, – пролунала відповідь про яку вона вже й так інтуїтивно здогадувалася. – Я вільний мов той птах, котрий і досі в пошуку своєї половинки.

– Невже за всі ці роки не знайшлося тої голубки, котра б звила сімейне гніздечко з таким голубом як ти? – продовжувала допитуватися Інна.

– Не повіриш, але не знайшлася. Звісно, в своєму житті я зустрічав чимало хороших жінок, але… Мабуть не судилося мені бути з ними, бо моя голубка чекала мене в майбутньому. Або залишилася десь в далекому минулому.

Від останніх слів Перекотиполе у жінки зрадницьки тьохнуло серце. Натяк був настільки прозорим, що у Інни не залишалося і найменших сумнівів. Руслан зараз має на увазі саме її.

– Невже б ти погодився прийняти її з маленьким пташенятком від іншого птаха? – запитала вона глянувши йому просто у вічі.

– А чому б і ні? – питанням на питання відповів чоловік й на його обличчі з’явилася замріяна посмішка – Яке ж сімейне гніздечко без маленьких пташенят. Особливо якщо вони будуть такі гарненькі як їхня мама-голубка.

– Ти божевільний, – тільки спромоглася вимовити Інн перед тим як його губи знову злилися з її вустами в нескінченно-палкого поцілунку.

Після цього у них була ніч палкого кохання і гарячої пристрасті. Вже з перших миттєвостей інтимної близькості жінка відчула, як її свідомість почала нестримно занурюватися в бездонні глибини океану жагучого блаженства. Кожен його дотик, кожен поцілунок, кожен рух викреслював у тілі Інни сузір’я іскорок задоволення та радості. І незабаром ці мерехтливі вогники злилися в одне полум’яне вогнище насолоди в якому потьмяніли останні залишки здорового глузду і згоріло будь-яке відчуття реальності й часу. Залишилися тільки він та вона, а ще той вир емоцій що зараз шаленів у їхніх серцях…

Вранці жінка прокинулася в приємній млості. Спогади про минулу ніч все ще паморочили її розум, однак серед цього розмаїття п’янких вражень почала пробиватися тверезі думки: А що ж далі? Як їй тепер себе поводити і чого ще чекати від нього? Наскільки вчора ввечері чоловік був серйозний, чи просто говорив свої зізнання тільки для того щоб затягнути її в ліжко.

І наче здогадавшись про її сумніви Перекотиполе солодко позіхнувши раптом запитав:

– Ти будеш зі мною?

– В сенсі з тобою? – вдала зо не зрозуміла запитання Інна й навіть пожартувала. – Я і так зараз лежу в твоїх обіймах.

– Я маю на увазі чи згідна ти стати моєю голубкою на все подальше життя, – на диво серйозним тоном промовив Руслан й не дочекавшись її відповіді додав. – Тільки є маленька заковика, про яку я хочу щоб ти знала відразу.

– Яка ще заковика? – стрепенулася жінка відчуваючи як у неї болісно тьохнуло серце в передчутті чогось неприємного.

– Справа в тому, що я військовослужбовець. Приїхав сюди у відпустку. Завтра маю повертатися в свою частину.

Інна, подумки, приречено застогнала почувши це зізнання Перекотиполе. Ну от чому у неї все так паскудно виходить в житті? Чому коли до щастя залишається всього лишень півкроку лиха доля традиційно підкладає якусь свиню? Чим вона так провинилася перед небесами, що вони її так немилосердно карають весь час? Так було коли вона вперше закохалася в цього легковажного пройдисвіта, а він несподівано покинув її без будь-яких пояснень. Так вийшло коли й сама вчинила дурницю та вийшла заміж за чоловіка, який невдовзі виявився нікчемний п’яничкою. Навіть коханець-начальник, що спершу не зводив захоплених очей з неї, зараз все частіше й частіше заглядається на інших. І ось тепер, коли жінка вже готова була повірити в те, що вдача нарешті посміхнулася їй, все летіло шкереберть. Він поїде на війну і вона знову залишиться одна.

Вочевидь Інні не вдалося повністю приховати від Руслана той буревій гірких думок що шаленів в її голові, та й мовчання жінки було доволі красномовним, щоб проникливий чоловік здогадався про все і надалі не діймав її своєю пропозицією. Більше цієї теми вони за весь день не торкалися. І хоча неділя подарувала їм чудесну, сонячну погоду, розважатися і веселитися, як ото було напередодні, у неї вже настрою вже не було. Так-сяк пронудьгувавши до обіду вони почали збиратися в дорогу.